Будинок по вул.Володимирській,43 (1888). Архітектор В.Ніколаєв.
Власником споруди був професор А. Антонович – редактор газети «Киевское слово». Редакція газети займала частину приміщень будинку. Тут публікувалися І.Франко, О.Пчілка, О. Купрін. Одним із співробітників редакції був фейлетоніст М. Вертинський, який жив у мансарді цього будинку. Тут у нього народився син – майбутній відомий співак і актор Олександр Вертинський.
Дзвіниця Видубицького монастиря - невіддільна частина барокового ансамблю Видубицького монастиря, зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727—1733 роках.
читать дальшеВідпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому — церковні дзвони. У 1829—1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910—1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову. Тепер на другому ярусі дзвіниці розміщена церква св. пророка Даниїла Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.
Будинок по вул. Володимирській, 54 збудований для дівочого пансіону графині Левашової. Нині – Президія НАН України.
Місце, вибране для будівництва, у 30-40-х рр. 19 ст. було пустирем, де стояли лише провіантські склади. У зв’язку з початком спорудження університету й забудовою Університетської (тепер — Володимирської) вул. ця місцевість стала заселятися. У 1850-х рр. відомий архітектор О. Беретті на замовлення київського генерал-губернатора збудував тут двоповерховий будинок дівочого пансіону графині Є. Левашової. У 1891—92 надбудовано третій поверх (архітектор К. Тарасов). Простота планувального вирішення, стилістика архітектурних деталей та елементів відповідають принципам класицизму.
Будинок Служби безпеки України по вул. Володимирській, 33
Збудований для Київської земської управи, за одним із варіантів конкурсного проекту петербурзького архітектора В. Щуко. Будинок зведено в основному у 1913—14 рр., остаточно завершено у 1924—28 під керівництвом автора. Первісний задум, що спирався на образ середньовічної ратуші з високою вежею над входом, не був здійснений. Будинок є єдиним твором відомого російського будівничого в Києві й відзначається високими архітектурно-художніми якостями.
Прибутковий будинок в стилі модерн по вул.Пушкінській,21 (1909 р.). Архітектор Йосип Зекцер. До 1920 р. його займало Англійське консульство в Києві. У 1920 будинок було націоналізовано і передано житлокооперації. З 1944 р. тут жили артисти і адміністрація Оперного театру.
Свято-Флорівський Вознесенський монастир – найдавніший жіночий монастир Києва. Перша письмова згадка 1441 р.
читать дальшеВолодів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої — Флорівська гірка. Гетьман Петро Сагайдачний наприкінці життя надав кошти для будівництва нової церкви при монастирі. 1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Старої Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811–1824 рр. працював архітектор Меленський. До сьогодні зберіглася значна частина монастирських будівель кінця 18 - початку 19 ст.
Будинок по вул. Прорізній, 41/27, зведений архітектором А.Крауссом на місці оборонних валів Старокиївської фортеці.
читать дальшеСадиба започаткована у 1860-і рр. згідно з проектом планування вул. Прорізноі. Першим з відомих її власників був чиновник Я. Мощинський. До 1867 відноситься будівництво в садибі наріжного двоповерхового житлового будинку, що поклав початок всьому комплексу. 1880 садиба перейшла у власність київського купця, кравця П. Оскерка. На його замовлення 1883 А. Крауссом зведена триповерхова прибудова до споруди з боку вул. Прорізної (№ 27), 1884 А. Краусс склав також проект надбудови третього поверху над наріжним об'ємом із зміною його фасадів. Таким чином, з двох різночасових і різноповерхових споруд утворився єдиний триповерховий будинок. На рубежі 19–20 ст. частина садиби на вул. Володимирській, що належала у 1880-і рр. князю М. Рєпніну, була приєднана до наріжної. У 1900-і рр. на ній споруджено чотириповерховий прибутковий будинок. Усі будинки декоровано у формах неоренесансу. Вирізняючись стильовою єдністю, комплекс прибуткових будинків належить до одного з найкращих ансамблів Києва на межі 19–20 ст. у забудові вулиць Володимирської і Прорізної.
Киянин Семен Айзенштейн (1884–1962). У 1905 р.організував лабораторію бездротової телеграфії, збудував вперше радіостанції в Києві та Жмеринці. З 1922 р. інженер–винахідник фірми «Марконі» в Англії. У 1947-1955 роках – генеральний директор компанії «English Electric Valve Co. Ltd».
читать дальшеРозташування радіостанції Айзенштейна на мапі Києва. Це сучасний Печерський район.
Житловий будинок, вул. Саксаганського, 96. Споруджено у 1898 - 99 рр. як прибутковий будинок техніка-будівельника М. Клуга за його власним проектом. Оздоблений у стилі історизм з елементами французького ренесансу.
читать дальшеСпоруда — яскравий архітектурний витвір періоду історизму; завдяки соковитій проробці архітектурних і скульптурних деталей є справжньою прикрасою в забудові вулиці.
У 1902 р. у квартирі № 29 будинку проживав Бердяєв Сергій Олександрович — письменник, театральний критик, видавець, публіцист, громадський діяч. Рідний брат філософа М. Бердяєва.
Андріївська церква спирається на 2-поверховий будинок-стилобат, який служить основою комплексу церкви. В ньому вісім кімнат на кожному поверсі. У давнину стилобатами називали підвищені цокольні поверхи будівель або підвищені майданчики, які служили для підняття храму над навколишньою забудовою. Висота Андріївської церкви без стилобату 46 метрів (із ним 60 метрів). Стилобат Андріївської церкви використовувався наприкінці XVIII ст. як каземат, де тримали полонених. Існує легенда, що там перебував Тадеуш Костюшко.
Прибутковий будинок купця Л. Кеніна по вул. Антоновича, 26/26 у стилі модерн (1911). Первісно відзначався високим рівнем інженерного опорядження. На фасаді будинку розміщена алегорична композиція "Землеробство" (зберіглася повністю).