У Києві нараховується близько 70 малих річок і струмків. Більшість малих річок і струмків, на жаль, заховані в колекторах.
Деякі з малих річок і струмків Києва
читать дальшеВершинка — річка в місцевості Чоколівка, права притока Либеді. Протяжність близько 1,5 км. Відрадний — струмок у місцевості Відрадний, права притока Либеді. Протяжність струмка, ймовірно, не перевищує 1 км. Протікає частково по парку «Відрадний», де на ньому облаштували ставок, у північно-східній частині парку впадає в Либідь. Повністю взятий в колектор. Віта — річка, права притока Дніпра Глибочиця — річка, яка починалася на Лук'янівці, впадала в Почайну, тепер тече в колекторі. Як річка відома з часів Київської Русі, протікала по території сучасної вулиці Глибочицькій, між вулицями Верхній Вал і Нижній Вал. Недалеко від сучасного Житнього ринку в неї впадав струмок Киянка, що витікав з місцевості Кожум'яки. Спочатку Глибочиця мала густу мережу прилеглих до неї струмків (Юрковиця, Турець тощо) і ярів, згодом засипаних під час заселення. Має притоки — Кудрявець, Киянка та струмок Биковщинський. Голосіївський — струмок у місцевостях Голосіїв та Мишоловка, впадає у затоку Миколайчик. Має притоку Китаївський струмок. Горенка — мала річка в північно-західній частині Києва і частково за його межами, яка разом з її притокою Котуркою охоплює з обох сторін Пущу-Водицю. Впадає в Ірпінь за кілька кілометрів після місця з'єднання з Котуркою. Довжина 12 км. Дарниця — найбільша з малих річок Києва. Довжина — 21,1 км, з них на території Києва 2 км заховано в трубу. Ширина русла змінюється від 2 до 5 метрів, а глибина — від 0.1 до 1 метра. Желань — струмок, права притока Нивки. Живець — струмок у місцевості Саперна Слобідка, ліва притока Либеді. Звіринець — струмок у Києві, в місцевостях Звіринець, Верхня Теличка та Нижня Теличка, права притока Дніпра. Йорданський — струмок у місцевості Плоське, права притока Дніпра (фактично - впадає у Гавань). Кадетський Гай — струмок у Києві, в місцевості Першотравневий масив, права притока Либеді. Кирилівський — струмок у Києві, в місцевості Бабин Яр та Куренівка, впадає у канал, що сполучає озера Опечень та затоку Вовкувата. Киянка — струмок, права притока Глибочицю на Подолі, впадає поблизу стику вулиць Верхній Вал та Воздвиженська. Клов — струмок (мала річка) у Києві, в місцевостях Клов та Нова Забудова, ліва притока Либеді, найбільша притока цієї річки. Потяжність — 3,2 км. Має притоку — Хрещатик. Котурка — мала річка у північно-західній частині Києва, притока Горенки, огинає з західного боку Пуща-Водицю. Либідь — річка, права притока Дніпра на території Києва. Довжина — 17,1 км. Площа басейну — 66,2 км². Любка — річка в Києві та Київській області, права притока Ірпеня. Довжина близько 9 кілометрів. Бере початок з колектора неподалік від вулиці Данила Щербаківського. Фактично починає свій плин з озера в урочищі Дударів Сінокіс, в лісі неподалік від проспекту Палладіна. Нивка — річка в Києві та Київській області, права притока Ірпеня. Починається в районі Одеської площі. Довжина близько 20 км. На старих картах підписана як Нова Гребля. Має близько 20 ставків. Половиця — мала річка у Києві, в місцевості Оболонь, права притока Дніпра. Сирець (Сирецький струмок) — права притока Дніпра. Починається біля станції метро «Святошин». Довжина — 9 км. Перша згадка про річку датована 1240 роком. Скоморох — мала річка в місцевостях Лук'янівка і Солдатська Слобідка, ліва притока Либеді. Протяжність близько 3 км. Має притоку — Обсерваторний яр. Хрещатик — струмок (мала річка) у Києві, що тече Хрещатицькою долиною, права притока річки Клов. Довжина близько 1,4 км. Хрещатицький — струмок у Києві, права притока Дніпра, протікає біля колонни МАгдебурзького Права. Шулявка — мала річка у місцевості Шулявка, ліва притока Либеді.
Вулиця Левандовська (Печерськ) виникла у XVIII столітті під назвою Гейсівська (за ім'ям київської графської родини Гейс). З 1869 року мала назву Левандовська, за прізвищем київського письменника і проповідника, вихованця Київської академії, протоієрея Софійського собору (з 1786 року, у соборі й похований) Іоана Леванди (1734–1814).
Будинок по вул.Володимирській,43 (1888). Архітектор В.Ніколаєв.
Власником споруди був професор А. Антонович – редактор газети «Киевское слово». Редакція газети займала частину приміщень будинку. Тут публікувалися І.Франко, О.Пчілка, О. Купрін. Одним із співробітників редакції був фейлетоніст М. Вертинський, який жив у мансарді цього будинку. Тут у нього народився син – майбутній відомий співак і актор Олександр Вертинський.
Дзвіниця Видубицького монастиря - невіддільна частина барокового ансамблю Видубицького монастиря, зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727—1733 роках.
читать дальшеВідпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому — церковні дзвони. У 1829—1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910—1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову. Тепер на другому ярусі дзвіниці розміщена церква св. пророка Даниїла Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.
Будинок по вул. Володимирській, 54 збудований для дівочого пансіону графині Левашової. Нині – Президія НАН України.
Місце, вибране для будівництва, у 30-40-х рр. 19 ст. було пустирем, де стояли лише провіантські склади. У зв’язку з початком спорудження університету й забудовою Університетської (тепер — Володимирської) вул. ця місцевість стала заселятися. У 1850-х рр. відомий архітектор О. Беретті на замовлення київського генерал-губернатора збудував тут двоповерховий будинок дівочого пансіону графині Є. Левашової. У 1891—92 надбудовано третій поверх (архітектор К. Тарасов). Простота планувального вирішення, стилістика архітектурних деталей та елементів відповідають принципам класицизму.
Будинок Служби безпеки України по вул. Володимирській, 33
Збудований для Київської земської управи, за одним із варіантів конкурсного проекту петербурзького архітектора В. Щуко. Будинок зведено в основному у 1913—14 рр., остаточно завершено у 1924—28 під керівництвом автора. Первісний задум, що спирався на образ середньовічної ратуші з високою вежею над входом, не був здійснений. Будинок є єдиним твором відомого російського будівничого в Києві й відзначається високими архітектурно-художніми якостями.
Прибутковий будинок в стилі модерн по вул.Пушкінській,21 (1909 р.). Архітектор Йосип Зекцер. До 1920 р. його займало Англійське консульство в Києві. У 1920 будинок було націоналізовано і передано житлокооперації. З 1944 р. тут жили артисти і адміністрація Оперного театру.
Свято-Флорівський Вознесенський монастир – найдавніший жіночий монастир Києва. Перша письмова згадка 1441 р.
читать дальшеВолодів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої — Флорівська гірка. Гетьман Петро Сагайдачний наприкінці життя надав кошти для будівництва нової церкви при монастирі. 1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Старої Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811–1824 рр. працював архітектор Меленський. До сьогодні зберіглася значна частина монастирських будівель кінця 18 - початку 19 ст.
Будинок по вул. Прорізній, 41/27, зведений архітектором А.Крауссом на місці оборонних валів Старокиївської фортеці.
читать дальшеСадиба започаткована у 1860-і рр. згідно з проектом планування вул. Прорізноі. Першим з відомих її власників був чиновник Я. Мощинський. До 1867 відноситься будівництво в садибі наріжного двоповерхового житлового будинку, що поклав початок всьому комплексу. 1880 садиба перейшла у власність київського купця, кравця П. Оскерка. На його замовлення 1883 А. Крауссом зведена триповерхова прибудова до споруди з боку вул. Прорізної (№ 27), 1884 А. Краусс склав також проект надбудови третього поверху над наріжним об'ємом із зміною його фасадів. Таким чином, з двох різночасових і різноповерхових споруд утворився єдиний триповерховий будинок. На рубежі 19–20 ст. частина садиби на вул. Володимирській, що належала у 1880-і рр. князю М. Рєпніну, була приєднана до наріжної. У 1900-і рр. на ній споруджено чотириповерховий прибутковий будинок. Усі будинки декоровано у формах неоренесансу. Вирізняючись стильовою єдністю, комплекс прибуткових будинків належить до одного з найкращих ансамблів Києва на межі 19–20 ст. у забудові вулиць Володимирської і Прорізної.
Киянин Семен Айзенштейн (1884–1962). У 1905 р.організував лабораторію бездротової телеграфії, збудував вперше радіостанції в Києві та Жмеринці. З 1922 р. інженер–винахідник фірми «Марконі» в Англії. У 1947-1955 роках – генеральний директор компанії «English Electric Valve Co. Ltd».
читать дальшеРозташування радіостанції Айзенштейна на мапі Києва. Це сучасний Печерський район.
Житловий будинок, вул. Саксаганського, 96. Споруджено у 1898 - 99 рр. як прибутковий будинок техніка-будівельника М. Клуга за його власним проектом. Оздоблений у стилі історизм з елементами французького ренесансу.
читать дальшеСпоруда — яскравий архітектурний витвір періоду історизму; завдяки соковитій проробці архітектурних і скульптурних деталей є справжньою прикрасою в забудові вулиці.
У 1902 р. у квартирі № 29 будинку проживав Бердяєв Сергій Олександрович — письменник, театральний критик, видавець, публіцист, громадський діяч. Рідний брат філософа М. Бердяєва.