Прибутковий будинок по вул. Льва Толстого 19/1

Історія садиби відома з 1888 р. , коли нею володів міщанин Забузький,а потім його сестри. Первісна забудова була малоповерховою та дерев"яною, на ділянці розташовувася великий сад. У 1905 році ділянку придбав професор М. Волкович, на замовлення якого почав будуватися новий прибутквий будинок за проектом техніка І. Агурова.
У 1906-28 рр. у садибі проживав її власник, лікар-хірург Микола Волкович. Також у цьому будинку провів дитинство відомий поет та художник Максиміліан Волошин.

@темы: архітектура

---

Киевская амплитуда. Олегова могила (2014)

@темы: відео, історія

---

Будинок на Львівській площі, 14, збудований у 1913 році, для державної Казенної палати.
Архітектор - О.Кобелев.
Зараз тут розміщується Коледж інформаційних систем і технологій, філія Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.

@темы: архітектура

---

Володимир Беляк (1924 - 2009) - український художник
"Весна. Київ. Мост Метро", 1972 р.

@темы: живопис

---

Будинок по Андріївському узвозу, 19а зведено 1887 року для відомої іконостасної майстерні А. Маленка.
Ділянку 1887р. придбав у київського міщанина Д.Петренка купець другої гільдії А.Маленко. Новий двоповерховий дерев’яний будинок А.Маленко збудував в 1887–1888рр. Споруда була пристосована під живописну й іконостасну майстерню та житлові приміщення для робітників.
Роботи майстерні А.Маленка були відомі не тільки в Києві й в Україні, а й в інших місцях Російської імперії. Ділянкою родина володіє і в подальші роки: ще в 1950-хрр. будинок належав дочці першого власника – Л.Маленко. Згодом він перебудовується повністю під житлові квартири. На початку ХХст. в будинку мешкав видатний вчений-терапевт, доктор медицини Ф.Яновський (1860–1928), відомий серед киян як “святий лікар”. Його ім’ям названий Інститут туберкульозу в Києві.

@темы: архітектура

---

Малі річки Києва

У Києві нараховується близько 70 малих річок і струмків. Більшість малих річок і струмків, на жаль, заховані в колекторах.

Деякі з малих річок і струмків Києва

Вершинка — річка в місцевості Чоколівка, права притока Либеді. Протяжність близько 1,5 км.
Відрадний — струмок у місцевості Відрадний, права притока Либеді. Протяжність струмка, ймовірно, не перевищує 1 км. Протікає частково по парку «Відрадний», де на ньому облаштували ставок, у північно-східній частині парку впадає в Либідь. Повністю взятий в колектор.
Віта — річка, права притока Дніпра
Глибочиця — річка, яка починалася на Лук'янівці, впадала в Почайну, тепер тече в колекторі. Як річка відома з часів Київської Русі, протікала по території сучасної вулиці Глибочицькій, між вулицями Верхній Вал і Нижній Вал. Недалеко від сучасного Житнього ринку в неї впадав струмок Киянка, що витікав з місцевості Кожум'яки. Спочатку Глибочиця мала густу мережу прилеглих до неї струмків (Юрковиця, Турець тощо) і ярів, згодом засипаних під час заселення. Має притоки — Кудрявець, Киянка та струмок Биковщинський.
Голосіївський — струмок у місцевостях Голосіїв та Мишоловка, впадає у затоку Миколайчик. Має притоку Китаївський струмок.
Горенка — мала річка в північно-західній частині Києва і частково за його межами, яка разом з її притокою Котуркою охоплює з обох сторін Пущу-Водицю. Впадає в Ірпінь за кілька кілометрів після місця з'єднання з Котуркою. Довжина 12 км.
Дарниця — найбільша з малих річок Києва. Довжина — 21,1 км, з них на території Києва 2 км заховано в трубу. Ширина русла змінюється від 2 до 5 метрів, а глибина — від 0.1 до 1 метра.
Желань — струмок, права притока Нивки.
Живець — струмок у місцевості Саперна Слобідка, ліва притока Либеді.
Звіринець — струмок у Києві, в місцевостях Звіринець, Верхня Теличка та Нижня Теличка, права притока Дніпра.
Йорданський — струмок у місцевості Плоське, права притока Дніпра (фактично - впадає у Гавань).
Кадетський Гай — струмок у Києві, в місцевості Першотравневий масив, права притока Либеді.
Кирилівський — струмок у Києві, в місцевості Бабин Яр та Куренівка, впадає у канал, що сполучає озера Опечень та затоку Вовкувата.
Киянка — струмок, права притока Глибочицю на Подолі, впадає поблизу стику вулиць Верхній Вал та Воздвиженська.
Клов — струмок (мала річка) у Києві, в місцевостях Клов та Нова Забудова, ліва притока Либеді, найбільша притока цієї річки. Потяжність — 3,2 км. Має притоку — Хрещатик.
Котурка — мала річка у північно-західній частині Києва, притока Горенки, огинає з західного боку Пуща-Водицю.
Либідь — річка, права притока Дніпра на території Києва. Довжина — 17,1 км. Площа басейну — 66,2 км².
Любка — річка в Києві та Київській області, права притока Ірпеня. Довжина близько 9 кілометрів. Бере початок з колектора неподалік від вулиці Данила Щербаківського. Фактично починає свій плин з озера в урочищі Дударів Сінокіс, в лісі неподалік від проспекту Палладіна.
Нивка — річка в Києві та Київській області, права притока Ірпеня. Починається в районі Одеської площі. Довжина близько 20 км. На старих картах підписана як Нова Гребля. Має близько 20 ставків.
Половиця — мала річка у Києві, в місцевості Оболонь, права притока Дніпра.
Сирець (Сирецький струмок) — права притока Дніпра. Починається біля станції метро «Святошин». Довжина — 9 км. Перша згадка про річку датована 1240 роком.
Скоморох — мала річка в місцевостях Лук'янівка і Солдатська Слобідка, ліва притока Либеді. Протяжність близько 3 км. Має притоку — Обсерваторний яр.
Хрещатик — струмок (мала річка) у Києві, що тече Хрещатицькою долиною, права притока річки Клов. Довжина близько 1,4 км.
Хрещатицький — струмок у Києві, права притока Дніпра, протікає біля колонни МАгдебурзького Права.
Шулявка — мала річка у місцевості Шулявка, ліва притока Либеді.

На карті - річки Либідь та Клов:

@темы: гідроніми Києва

---

Вулиця Левандовська (Печерськ) виникла у XVIII столітті під назвою Гейсівська (за ім'ям київської графської родини Гейс).
З 1869 року мала назву Левандовська, за прізвищем київського письменника і проповідника, вихованця Київської академії, протоієрея Софійського собору (з 1786 року, у соборі й похований) Іоана Леванди (1734–1814).

@темы: вулиці Києва

---

Травень 1978 року. На вул.Червоноармійській (зараз - вул.Велика Васильківська). Фото В.Фаліна.




Володимирський узвiз в серединi 1950-х рокiв




Софiïвська площа, 1951 рiк.




1970-ті. Андріївський узвіз.

@темы: ретро-фото

---

Григор'єва Анастасія. "Поділ", 2011 р.

www.greter-art.com/show_artist.php?id=43&lang=u...

@темы: мистецтво, живопис

---

Народний художник України Валерій Франчук. "Лавра", 2007 рік (полотно, олія).

v-franchuk.com.ua/

@темы: мистецтво, живопис

---

Будинок по вул.Володимирській,43 (1888). Архітектор В.Ніколаєв.

Власником споруди був професор А. Антонович – редактор газети «Киевское слово».
Редакція газети займала частину приміщень будинку. Тут публікувалися І.Франко, О.Пчілка, О. Купрін. Одним із співробітників редакції був фейлетоніст М. Вертинський, який жив у мансарді цього будинку. Тут у нього народився син – майбутній відомий співак і актор Олександр Вертинський.

@темы: архітектура

---

Дзвіниця Видубицького монастиря - невіддільна частина барокового ансамблю Видубицького монастиря, зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727—1733 роках.

Відпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому — церковні дзвони.
У 1829—1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910—1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову.
Тепер на другому ярусі дзвіниці розміщена церква св. пророка Даниїла
Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.

@темы: архітектура, храми Києва

---

Микола Глущенко. Київська осінь. (1950 р.)

@темы: живопис

---

Будинок по вул. Володимирській, 54 збудований для дівочого пансіону графині Левашової.
Нині – Президія НАН України.

Місце, вибране для будівництва, у 30-40-х рр. 19 ст. було пустирем, де стояли лише провіантські склади. У зв’язку з початком спорудження університету й забудовою Університетської (тепер — Володимирської) вул. ця місцевість стала заселятися.
У 1850-х рр. відомий архітектор О. Беретті на замовлення київського генерал-губернатора збудував тут дво­поверховий будинок дівочого пансіону графині Є. Левашової. У 1891—92 над­будовано третій поверх (архітектор К. Тарасов).
Простота планувального вирішення, стилістика архітектурних деталей та елементів відповідають принципам класицизму.

@темы: архітектура

---

Будинок Служби безпеки України по вул. Володимирській, 33

Збудований для Київської земської управи, за одним із варіантів конкурсного проекту петербурзького архітектора В. Щуко. Будинок зведено в основному у 1913—14 рр., остаточно завершено у 1924—28 під керівництвом автора. Первісний задум, що спирався на образ середньовічної ратуші з високою вежею над входом, не був здійснений.
Будинок є єдиним твором відомого російського будівничого в Києві й відзначається високими архітектурно-художніми якостями.

@темы: архітектура

---

Краєвид Києва з Андріївською церквою, поштівка 1889 року

@темы: живопис

---

Київ 1960-х років

@темы: ретро-фото

---

Тетяна Яблонська. Над Дніпром. Володимирська гірка (1954 р.)

@темы: мистецтво, живопис

---

Прибутковий будинок в стилі модерн по вул.Пушкінській,21 (1909 р.).
Архітектор Йосип Зекцер.
До 1920 р. його займало Англійське консульство в Києві.
У 1920 будинок було націоналізовано і передано житлокооперації. З 1944 р. тут жили артисти і адміністрація Оперного театру.

@темы: архітектура

---

Свято-Флорівський Вознесенський монастир – найдавніший жіночий монастир Києва. Перша письмова згадка 1441 р.

Володів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої — Флорівська гірка. Гетьман Петро Сагайдачний наприкінці життя надав кошти для будівництва нової церкви при монастирі.
1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Старої Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811–1824 рр. працював архітектор Меленський.
До сьогодні зберіглася значна частина монастирських будівель кінця 18 - початку 19 ст.

@темы: архітектура, храми Києва