Однією з найзагадковіших памяток оборонних мур Києво-Печерської лаври, побудованих коштом гетьмана України Івана Мазепи, є Онуфріївська або Мазепина триярусна церква-вежа, зведена 1689 р. Деякі дослідники вважають, що Іван Мазепа планував зробити її усипальницею для свого роду.
читать дальшеПід час побудови за кошти Івана Мазепи оборонних стін Києво-Печерської лаври в 1690-1700-х роках по кутах, відповідно до вимог тогочасної фортифікаційної науки, споруджувалися сторожові вежі. Вежа з церквою в ім'я Святого Онуфрія замикала вісь, що проходила від Троїцької брами в сторону Дніпра. На момент закінчення будівництва мала три яруси, які збереглися до нашого часу, споруджена з цегли. Чотири гранчасті об'єми вежі, що утворюють у плані хрест, нагадують зруби українських дерев'яних храмів. Покрівлі оздоблені бароковими фронтонами, посередині — двох'ярусний купол із флюгером у вигляді прапора. Перший поверх має висоту до рівня бойових майданчиків суміжних оборонних мурів, напевне був арсеналом. На другому поверсі — безстовпна, однобанева церква, у плані хрестотоподібна. Товщина стін 2,2 метра. Завершувала споруду баня у стилі характерному для цього періоду, увінчана хрестом. До пожежі в 1718 році вежа використовувалася як церква. Під час ремонту в 1828 році покрівля вежі була перекладена залізними листами. Приміщення церкви стало використовуватися для зберігання провіанту, тому вона отримала другу назву — Палатна.
Будинок контори цукрозаводчика Маркуса Закса, збудований архітектором Й. Зекцером по вул. Хрещатик, 6, у 1911-1913 рр. Його можна зарахувати до найкращих зразків раціоналістичного напряму модерну. У 1921 році будівлю передали Дому трестів, тут знаходилися різні контори. Такий тип споруди був новим для того часу, сім поверхів робили його майже хмарочосом. За розміщенням вікон можна побачити де були контори (великі вікна перших поверхів та маленькі верхніх). Фасад прикрашений трьома фронтонами з барельєфними зображеннями. Вперше в архітектурі використали мотив праці, а саме копію бельгійського скульптора К. Маньє "Індустрія".
Будинок № 32 по вул. Багговутівській зведений у 1910–1915 роках з двома квартирами на поверсі. Відзначається оригінальним архітектурним вирішенням фасаду в стилі раціонального модерну. Втім, своє призначення він до сих пір не змінив. На кожному поверсі тут розміщені по дві квартири, господарі яких можуть похвалитися високими стелями. А от чим хвалитися не треба, так це заскленими балконами, які псують весь фасад будинку=(
Будинок по вул. Герцена, 6, що належав архітектору Е. Брадтману (і спроектований особисто ним самим). Зведений у 1914 році у стилі модерн.
Вишуканість і гармонія об'ємів і деталей, витонченість їхніх пропорцій, урахування містобудівної ситуації свідчать про високий професіоналізм автора проекту. Будинок є невід'ємним елементом містобудівного ансамблю вулиці, сформованого переважно особняками, органічно поєднується з ландшафтом скверу та розташованої поряд паркової зони.
Прибутковий будинок Олександра Козеровського Вул.Баговутівська, 14
Збудований у 1910-11 рр., яскравий зразок "київського модерну". Архітектор невідомий, оформлення фасаду виконав скульптор Федір Соколов (він же працював над оформленням ще одного доходного будинку Козеровського - на вул. Костьольній, 7).
Прибутковий будинок по Рейтарськиій, 24/27. Архітектор - Микола Яскевич. (працював у Києві на межі XIX–XX ст. у стилі неоренесансу і необароко, пізніше — модерну) Цегляний стиль. Збудований наприкінці ХІХ ст. На жаль, фасад будинку спотворений заскленими балконами=(
Лютеранська кірха (церква) Святої Катерини — німецька євангелічна церква у Києві (1857) по вул. Лютеранській,22.
В Україні та Києві зокрема німці-колоністи оселилися в 2-й половині XVIII століття, адже Катерина ІІ запрошувала німецькі родини оселятися на території України. Ці люди принесли із собою не лише власну мову та культуру, а й звісно ж — власну віру. Перші переселенці мешкали переважно на Подолі. Перші богослужіння для ще невеликої німецької громади відправлялися в домі Георга Бунге — утримувача першої міської аптеки. Проте незабаром громаді стало тісно в невеликому будинку аптекаря і вже впродовж 1794–1795 років на Спаській вулиці звели невелику дерев'яну кірху (нім. Kirche — церква) на честь cв. Катерини. читать дальшеНа жаль, ця перша церква загинула у вогні подільської пожежі 1811 року. Але вже незабаром місто надало вірянам місце на околиці Липок. 25 червня 1812 року нову дерев'яну церкву було закладено. Фінансові труднощі змусили церковних старост закласти свої будинки та звести на ці кошти храм. Теперішня будівля кірхи споруджена за проектом архітектора Івана Штрома. Здійснив будівництво та внутрішнє оздоблення Павло Шлейфер. Закладено будівлю було 19 червня 1855 року, а освячено 4 серпня 1857 року. Церква відзначалася чудовою акустикою, мала орган, подарований купцем Кельном. Поруч із храмом знаходилося лютеранське училище. 1854 р. при храмі члени громади організували «Товариство співу» (Київське співоче товариство). Були створені хор та симфонічний оркестр.
Буремні події 1917–1919 років та встановлення радянської влади у місті поклали край мирному життю лютеранської громади. Почалися гоніння на духовенство, 1937 року було заарештовано останніх пастирів. 1938 року громаду було ліквідовано, а храм — закрито. У храмі почергово розташовувалися клуб, згодом склад, а з 1973 року — дирекція Музею народної архітектури та побуту. Внаслідок 60-річного використання приміщення кірхи було повністю спотворене, інтер'єри — втрачено. Після ІІ світової війни було знищено і будинок пастора, що розташовувався навпроти кірхи.
З набуттям Україною незалежності храми почали повертатися до вірян. На початку 1990-х років було відроджено діяльність лютеранської громади. 1998 року храм нарешті повернули вірянам. Протягом 1998–2000 років тривала реконструкція кірхи і нарешті, від 2000 року оновлений храм повноцінно діє.