Ланцюговий міст, 1880-і роки.




Лавра, 1880-і роки.



Андріївська церква, 1880-і роки.

@темы: ретро-фото

---

Наталія Чернова. Зима в Пирогові. 2002 рік.

@темы: живопис

---

На місті теперішньої Київради, в будинку Когена, на Хрещатику,36, була розташована відома в Києві Університетська аптека Марцинчика.

Цю фармацевтичну фірму Адольфа Марцинчика (батька) засновано 24 лютого 1847 року. Створив її син лікаря, котрий мав універсальну освіту. Він вирішив присвятити життя фармації, тож виїхав за кордон, щоб три роки удосконалюватися на хімічних фабриках Берліна, Відня та інших міст Європи. Повернувшись на батьківщину, в 1847 році орендував одну з київських аптек, а майже через двадцять років, у 1866-му, на Хрещатику відкрив власну.
По смерті підприємця справу продовжив син — Адольф Адольфович Марцинчик (1846—1912), випускник Першої київської гімназії, а потім природничого факультету Московського університету. Понад 50 років Марцинчик-молодший працював провізором. Капітально переобладнав аптеку, розширивши виробництво та лабораторії. Попит на продукцію зростав.
Як свідчать архівні матеріали, в 1881-му Адольфа Адольфовича обрали головою Київського фармацевтичного товариства. Тоді ж він перетворив склад братів Марцинчиків (Адольфа та Івана) на ЮРОТАТ (Южно-русское общество торговли аптекарскими товарами), тобто Південно-російське товариство торгівлі аптекарськими товарами.

---

Будинок Вищих жіночих курсів — чотириповерхова будівля на розі вулиць О. Гончара і М. Коцюбинського зведена у 1913 роках для Вищих жіночих курсів за проектом архітектора О. Кобелєва. Ніни тут розміщується МЧС.

@темы: архітектура

---

Почесний громадянин Києва Іван Андрійович Виноградов (3 лютого 1928 — 4 квітня 2017)
— ветеран праці Київського метрополітену, який працював у ньому з моменту відкриття підприємства протягом 47 років — з 1960-го до 2007-го року, перший машиніст, що відкрив рух поїздів Київської підземки.
Також Іван Виноградов проводив обкатку першого поїзда, коли у 1965 році відкрився міст Метро.

@темы: відомі кияни, метро

---

Особняк М. Антонова у стилі модерн, збудований 1905 року на вул. Інститутській, 26.
Архітектор Є. Єрмаков.

Одноповерховий з вулиці і двоповерховий з двору особняк оранжевого кольору побудували в 1905 році для статського радника, прокурора Київської судової палати Миколи Антонова. Порівняно з рештою будинками "грошової вулиці", будиночок прокурора виглядав досить скромно. Прожив він в ньому недовго і в 1913 році перепродав дочці відомого цукропромисловця Лазаря Бродського Марії. Особняк прокурора дивом уцілів до наших днів, зараз в ньому знаходяться офіси.

@темы: архітектура

---

В цей день 1866 року народилась Аделаїда Жекуліна (1866-1950) — київський педагог, засновниця
Київських вищих жіночих курсів, Вечірніх Вищих жіночих курсів Аделаїди Жекуліної та Київської жіночої гімназії

Із історії київських гімназій

@темы: історія, відомі кияни

---

Картина художника та декоратора, одного з основоположників української сценографії Олександра Хвостенко-Хвостова. Київська опера. 1954 рік.

@темы: живопис

---

З Новим Роком!!

Побажаємо один одному у наступному 2018 році миру та злагоди, перемоги без втрат, добробуту та особистого щастя.
А нашому рідному Києву – процвітання!

---

Художник Ігор Кухарський. "Зимовий Київ"

@темы: живопис

---

Зимове фото Купецького зібрання (Національної філармонії). 1882 рік

@темы: ретро-фото

---

Перший Міський театр у Києві на 470 місць був побудований у 1804–1805 рр. на тому місці, де зараз Український дім, за проектом архітектора А. Меленського.
Розібраний у 1851 році.
Малюнок М. Закревського, 1829 рік.

@темы: історія, архітектура

---

Владислава Осьмак. «Київ, що зникає. Масштаб вічності».

www.interesniy.kiev.ua/ua/vladislava-osmak-kiyi...

@темы: історія, культпростір

---

Український художник Олександр Дорошенко: "Андріївська церква"

@темы: живопис

---

Будинок водогону для фільтру водопостачання "Палестина" побудували упродовж у 1887р. в земляний виїмці Володимирської гірки, де він стоїть і зараз.
Архітектор Г. Шліфер

Для фільтрації дніпровської води Київський водопровід до переходу на артезіанське водопостачання користувався двома піщаними фільтрами – двоповерховими підземними спорудами, складеними з цегли на цементному розчині. Підлога верхнього поверху з нещільно викладених букових дошок завантажувалась підтримуючим та фільтруючим шаром. Обидва фільтри були однаково облаштовані, різниця між ними полягала лише в часі і місці побудови, а також вартості та призначенні.
Старий фільтр, споруджений в 1872 році, розташовувався в садибі верхньої напірної станції. Він служив для фільтрації дніпровської води, яка подавалася старою нижньою напірною станцією, а далі самопливом йшла для живлення Подільської частини міста. Новий фільтр (Палестинський) був побудований в 1887 році на місці колишньої садиби «Палестина» на Олександрівському узвозі (Володимирська гірка), за тим же типом, що і старий.
У 1872, а потім і в 1909 роках збудували два підземні резервуари в Царському саду, кожен ємністю 110 тис. відер. Разом з першим резервуаром поряд побудували кам’яну напірну водопровідну вежу. Також були споруджені водонапірні башти: Михайлівська біля Михайлівського монастиря та ще одна у Царському Саду.
До Михайлівської башти та в дві башти Царського Саду воду накачували електронасос заводу Зульцер продуктивністю 25 тис. відер/год та дві американські машини «Блек» продуктивністю в 16 тис. відер/год кожна.
За допомогою машини «Блек» продуктивністю 9 тис. відер/год подавали воду в підземний резервуар в Царському саду ємністю 110 тис. відер.
До 1890 року загальна протяжність мереж складала 60 км, подача води становила майже 5 тис. м³/добу, кількість підключених садиб – до 1,5 тис.
В 1899 році водопровідна мережа досягла 120 км, в місті встановили 310 пожежних кранів.

У 1899 році за 100 відер (ємність відра – близько 12 літрів) платили 14 коп., для благодійних установ безкоштовно виділялося 1,2 млн. відер.

@темы: історія

---

Київ. 1880-і роки

@темы: ретро-фото

---

Прибутковий будинок І. Дякова на пл. Івана Франка (1897 р.)
Архітектор - М. Добачевський.
З п’яти поверхів київський міський голова займав 2 і 3 . Перший віддав в оренду 8-й київській гімназії. На 4-му – була облаштована домова церква.

@темы: архітектура

---

Буди́нок баро́на Ге́ссельбейна — колишній прибутковий будинок на вул. Городецького, 15 (у місцевості «Київський Париж»). Один із перших яскравих зразків раннього модерну

Будинок розташований на території колишньої садиби Мерінга. 1895 року її продали спадкоємці професора Фрідріха Мерінга Акціонерному товариству київського житлового будівництва за 1,8 мільйонів рублів.
Садибу швидко забудували п'яти- та шестиповерховими прибутковими будинками у стилях модерн, неоренесанс, необароко та неоготика. Місцевість перетворилася на визначний з архітектурної точки зору житловий район, який кияни неофіційно прозвали «Київським Парижем».
У 1901-1903 роках на новій вулиці на замовлення прусського барона Вільгельма Гессельбейна звели прибутковий будинок у стилі модерн.
Існує припущення, що проект будинку підготували архітектори Едуард-Фердинанд Брадтман і Георгій Шлейфер.
Після встановлення в Києві радянської влади будинок націоналізували й облаштували в ньому комунальні квартири для робітників і службовців.
1941 року під час відступу Червоної армії з Києва будівля серйозно постраждала у наслідок «вересневого підриву».
Відновлена у 1948 році. Під час реконструкції на фасаді вказали помилкову дату будівництва — 1886 рік.

Парадний фасад оформлений квітковими орнаментами. Ковані ґрати балконів продовжують квіткову тему.
Фронтон будинку прикрашений маскою Хроноса. Замковий камінь арки — стилізована герма, увінчана головою жіночого божества, матері Зевса — титаніди Реї (Кібели). Голови корибантів, демонів рослинних сил землі, прикрашають тяги будинку.

@темы: архітектура

---

Контрактова площа, 1920-і роки.




Контрактова площа, 1940-50-і роки

@темы: ретро-фото

---

Однією з найзагадковіших памяток оборонних мур Києво-Печерської лаври, побудованих коштом гетьмана України Івана Мазепи, є Онуфріївська або Мазепина триярусна церква-вежа, зведена 1689 р. Деякі дослідники вважають, що Іван Мазепа планував зробити її усипальницею для свого роду.

Під час побудови за кошти Івана Мазепи оборонних стін Києво-Печерської лаври в 1690-1700-х роках по кутах, відповідно до вимог тогочасної фортифікаційної науки, споруджувалися сторожові вежі. Вежа з церквою в ім'я Святого Онуфрія замикала вісь, що проходила від Троїцької брами в сторону Дніпра. На момент закінчення будівництва мала три яруси, які збереглися до нашого часу, споруджена з цегли.
Чотири гранчасті об'єми вежі, що утворюють у плані хрест, нагадують зруби українських дерев'яних храмів. Покрівлі оздоблені бароковими фронтонами, посередині — двох'ярусний купол із флюгером у вигляді прапора.
Перший поверх має висоту до рівня бойових майданчиків суміжних оборонних мурів, напевне був арсеналом. На другому поверсі — безстовпна, однобанева церква, у плані хрестотоподібна. Товщина стін 2,2 метра. Завершувала споруду баня у стилі характерному для цього періоду, увінчана хрестом. До пожежі в 1718 році вежа використовувалася як церква.
Під час ремонту в 1828 році покрівля вежі була перекладена залізними листами. Приміщення церкви стало використовуватися для зберігання провіанту, тому вона отримала другу назву — Палатна.

@темы: історія, архітектура, храми Києва