Будинок на вул. Володимирській, 45 зведений у 1891-1892 pp. для дружини інженера і громадського діяча В. Качали. Архітектор - О. Хойнацький.

У фризі центрального ризаліту вміщено скульптурні фігури путті, один з яких тримає тези з латинською абревіатурою: «S.P.Q.R.», що означає: «Сенат і народ римський». Скульптурні кронштейни балконів другого поверху виконано у вигляді напівфігур атлантів і каріатид.
Від 1910 р. у перепланованому особняку містилося Київське громадське зібрання - клуб ліберально налаштованої міської інтелігенції на чолі з власником друкарні та видавцем газети "Киевская мысль" P. Лубківським.

@темы: архітектура

---

Воздвиженська вулиця є однією з найдавніших вулиць Києва. Існує з часів Київської Руси.
Сучасна назва – з XVIII ст., після спорудження 1748 р. дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви.
До початку 1980-х тут домінували міщанські, переважно 2-поверхові, обкладені цеглою будинки.

@темы: вулиці Києва

---

Ви знали, що під Хрещатиком тече мала річка, яка теж називається Хрещатик, права притока річки Клов?
Довжина близько 1,4 км.
Починається неподалік Європейської площі, з ряду джерел, далі протікає улоговиною Хрещатика та на Бесарабській площі впадає у Клов. На Хрещатицькій площі існувала невелика водойма. Також водойма — Бесарабський басейн — існувала на однойменній площі.
На сучасному Майдані Незалежності приймає 5 правих приток, найбільші з яких протікають під Софіївською та Михайлівською вулицями, а інші - під вулицями Малою Житомирською, Грінченка та провулком Шевченка. Біля перехрестя з вулицею Богдана Хмелньицького приймає притоку Луга. Майже перед впадінням у Клов Хрещатик приймає свою ліву пртоку Кловиця.
Ще 1840 року Хрещатик однією з перших річок міста була взята у колектор на всій протяжності.

@темы: цікаве, малі річки

---

Будинок по вул. Володимирській, 10, зведений 1910 р. для відділення селянського поземельного та дворянського земельного банків у стилізованих формах давньоруської архітектури, архітектор О. Кобелєв. У середині ХХ століття тут був розміщений Київський центральний телеграф.

@темы: архітектура

---

Український художник Дмитро Філатов: "Софія", 2011

@темы: живопис

---

На місці будинку по вул. Московській, 30 у ХІХ ст. стояв готель "Зелений". Саме в ресторані при готелі Євген Гребінка написав свої безсмертні «Очи чёрные», коли він з Яковом де Бальменом і Тарасом Шевченком поверталися до Петербурга через Київ і зупинилися в готелі.

@темы: #втрачено

---

Панорама Андріївського узвозу, Фролівської гори та Подолу. Фото початку ХХ століття.

@темы: ретро-фото

---

Нещодавно кінотеатру «Жовтень» виповнилось 87 років.
Комунальний кінотеатр почав роботу у 1931 році під назвою «Дев'яте Держкіно», пережив складні часи, пожежу, реставрацію… Зараз продовжує радувати киян новинками світового кіно та арт-хаусом.

Будівля кінотеатру «Жовтень» побудована у стилі конструктивізму, що був дуже популярним у 1920—на поч. 1930 рр. XX ст. Основною рисою цього стилю вважається економність та простота кожної форми, наявність цікавих та незвичних геометричних фігур або ліній.
Ще до виділення ділянки під будівництво у 1928 році було проведено всесоюзний конкурс на проектування культурного закладу. Перемогу здобув Ной Троцький. Іменитий ленінградський архітектор запропонував досить типовий на той час проект для радянського кіно — передбачалася наявність фойє, читальні, приміщень для культурних розваг. Проект-переможець було пристосовано до конкретної земельної ділянки відомим київським архітектором Валеріаном Риковим.
Будівництво розпочалося у 1929 році. На той час це був єдиний кінотеатр, що мав окрему будівлю та свою земельну ділянку, об'єм кінотеатру становив 10,217 м³, а вартість побудови — 312 600 рублів. Зала мала 680 місць, було 5 фойє на площі 408 м². У

Після переведення у 1934 році столиці з Харкова до Києва окремі конструктивістські будинки почали реконструювати, зокрема і «Жовтень», як типовий зразок цього напряму архітектури. Кінотеатр був перебудований у 1934—1936 рр. за проектом архітектора С. Бабулевича.
У 1951 році кінотеатр було капітально відремонтовано з оновленням меблів та переобладнанням фойє. Приміщення оздобили ліпними карнизами та фризами, характерними для архітектури 1950-х рр.
До 25-річчя кінотеатру, що відзначалося 8 листопада 1955-го, залу «Жовтня» вперше в Україні було обладнано для показу широкоекранних фільмів.
У 1988 році проектне бюро Міністерства культури розробило проект реконструкції кінотеатру з відновленням первісних (конструктивістських) архітектурних форм кінця 1920-х рр. (архітектор Е. Гончаренко).

@темы: кінотеатри Києва

---

В Музеї історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7) працює виставка живопису і графіки прекрасного художника Самуїла Каплана.
Романтика дворів і закапелків - саме те, що треба киянам і тим, хто хоче зрозуміти і полюбити Місто.

Трохи про художника:

"Київ Самуїла Каплана – це не парадний фасад, яким милуються туристи і навіть не пам’ятки архітектури чи славетний мальовничий ландшафт. Художник вловив і естетично легітимізував те, про що передусім згадає пересічний киянин, думаючи про рідне місто: освітлений єдиним ліхтарем двір; дитячий майданчик під старими деревами; хлібний магазин на розі, до якого вдосвіта привозять свіжий хліб і тоді вся вулиця на якусь хвилину пахне випічкою; тіні дерев під неяскравим осіннім сонцем на тротуарі, яким ходиш щодня і знаєш напам’ять кожну тріщинку; закоханих на дитячій гойдалці у літньому присмерку; маленьку кав’ярню; кота на даху. Відчайдушно щемкі, дуже особисті деталі міського повсякдення він перетворив на чарівні символи Києва, який для кожного – свій".

@темы: мистецтво, живопис, виставки

---

Будинок з Химерами в рік закінчення будівництва – 1902.

@темы: ретро-фото

---

Серед старовинних будинків по Кудрявській вулиці виділяються будівлі закинутого зараз Київського лікеро-горілчаного заводу. Підприємство засноване у 1896 році, під назвою «Казенний винний склад № 1». Його будівництво пов'язане з введенням четвертої казенної (державної) монополії, впровадження якої почалося у 1894 році. Міністерство фінансів Російської Імперії придбало дві приватні садиби по вулиці Кудрявській і після знесення існуючих старих будинків та викорчовування саду тут за проектом інженера Володимира Безсмертного, у стилі історизму був зведений комплекс заводських будівель.
Після Першої світової війни виробництво було припинено - через введений царем сухий закон. Після націоналізації завод відродився, але вже під іншою назвою - "Київський лікеро-горілчаний завод №2".

@темы: архітектура

---

Катерина Кричевська-Росандіч. "Ярославів Вал. Київ". 1994.

@темы: живопис

---

Будинок на вул. Прорізній, 8 є перебудованим у 1952 р. з великого прибуткового будинку, який був зруйнований у 1941 р., для управління Київметробуду.
Бачимо помпезні арки та скульптуру, яка зображає метробудівців.

@темы: архітектура

---

Художник Віталій Колесніков

@темы: живопис

---

Садиба Киселевського (кінець XVIII ст.) по вул. Сковороди, 9.
Григорій Киселівський, киянин, останній київський війт у 1826–1834 роках.
У 1835 році заснував у Києві «Контору первоначального заведения дилижансов и транспортов».
Зараз у будинку приміщення Центру археології Києва.

@темы: історія, архітектура

---

Нове популярне видання, збірник науково-художніх реконструкцій давніх билин київського циклу зробив знаний дослідник Станіслав Росовецький. Про билини давньокиївські можна подивитися і послухати тут:

@темы: історія, фольклор

---

Ланцюговий міст, 1880-і роки.




Лавра, 1880-і роки.



Андріївська церква, 1880-і роки.

@темы: ретро-фото

---

Наталія Чернова. Зима в Пирогові. 2002 рік.

@темы: живопис

---

На місті теперішньої Київради, в будинку Когена, на Хрещатику,36, була розташована відома в Києві Університетська аптека Марцинчика.

Цю фармацевтичну фірму Адольфа Марцинчика (батька) засновано 24 лютого 1847 року. Створив її син лікаря, котрий мав універсальну освіту. Він вирішив присвятити життя фармації, тож виїхав за кордон, щоб три роки удосконалюватися на хімічних фабриках Берліна, Відня та інших міст Європи. Повернувшись на батьківщину, в 1847 році орендував одну з київських аптек, а майже через двадцять років, у 1866-му, на Хрещатику відкрив власну.
По смерті підприємця справу продовжив син — Адольф Адольфович Марцинчик (1846—1912), випускник Першої київської гімназії, а потім природничого факультету Московського університету. Понад 50 років Марцинчик-молодший працював провізором. Капітально переобладнав аптеку, розширивши виробництво та лабораторії. Попит на продукцію зростав.
Як свідчать архівні матеріали, в 1881-му Адольфа Адольфовича обрали головою Київського фармацевтичного товариства. Тоді ж він перетворив склад братів Марцинчиків (Адольфа та Івана) на ЮРОТАТ (Южно-русское общество торговли аптекарскими товарами), тобто Південно-російське товариство торгівлі аптекарськими товарами.

---

Будинок Вищих жіночих курсів — чотириповерхова будівля на розі вулиць О. Гончара і М. Коцюбинського зведена у 1913 роках для Вищих жіночих курсів за проектом архітектора О. Кобелєва. Ніни тут розміщується МЧС.

@темы: архітектура