Вулиця Бульварно-Кудрявська, 19. Прибутковий будинок в стилі модерн, збудований у 1909-1910 рр., за проектом відомого архітектора Мартіна Клуга. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
читать дальшеНалежав власникові булочної і кондитерської, купцеві 2-ї гільдії Августу Яковичу Септеру. У 1899 році він придбав у Катерини Гаврилівни Флорінської ділянку, на якій знаходився двоповерховий кам'яно-дерев'яний будинок, флігель і служби. Флорінська володіла цією садибою з 1894 по 1898 рік. Для споруди нового будинку на території садиби Августу Септеру довелося узяти кредит під заставу нерухомого майна в Київському товаристві взаємного кредиту (це було досить популярно в ті часи). Будівля проектується під прибутковий будинок, де на першому поверсі розташовуються магазини, на інших поверхах по дві п’ятикімнатні квартири. За прибутковим будинком, на території садиби, ще був невеликий будинок, де також здавалися квартири. В радянські часи будинок використовувався за призначенням. Прибутковий будинок Септера один з небагатьох, де до наших днів збереглися первинні інтер’єри, ліпнина, підлоги та гранітні сходи з оригінальною огорожею.
Прибутковий будинок купця 1-ї гільдії Якова Каплера по вулиці Тарасівській 40/52. Стиль - неоренесанс ( київський ренесанс). Будинок прикрашений дуже багатим, вишуканим декором. Еркер та верхні поверхи фланковано півколонами коринфського ордера. Рідкісна пам'ятка культурного надбання міста Києва, одна з кращих будівель Києва у стилі неоренесансу. Яків Каплер наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. був знаменитим кутюр'є Киева зі статками у мільйони карбованців, власником багатьох прибуткових будинків, меценатом.
Четверта Київська гімназія розташована неподалік від Миколаївського костелу (вул. В.Васильківська, 96) збудована у 1897-1898 рр. за проектом архітектора М. Чекмарьова на кошти М. Терещенка. У гімназії навчалися такі видатні особистості, як співак Олександр Вертинський, письменник Ярослав Івашкевич, художник Петро Холодний, історик мистецтва й видатний діяч УНР Дмитро Антонович.
Будинок по вул. Л. Толстого,14, невпізнанно змінений реконструкцією останніх років, має видатну історію. Зведений у 1854 р., архітектор - О.Беретті. Тут у 1855 р. було започатковано метеорологічні дослідження, що стали підвалинами вітчизняної гідрометеорології:
Будинок на вул. Володимирській, 45 зведений у 1891-1892 pp. для дружини інженера і громадського діяча В. Качали. Архітектор - О. Хойнацький.
У фризі центрального ризаліту вміщено скульптурні фігури путті, один з яких тримає тези з латинською абревіатурою: «S.P.Q.R.», що означає: «Сенат і народ римський». Скульптурні кронштейни балконів другого поверху виконано у вигляді напівфігур атлантів і каріатид. Від 1910 р. у перепланованому особняку містилося Київське громадське зібрання - клуб ліберально налаштованої міської інтелігенції на чолі з власником друкарні та видавцем газети "Киевская мысль" P. Лубківським.
Воздвиженська вулиця є однією з найдавніших вулиць Києва. Існує з часів Київської Руси. Сучасна назва – з XVIII ст., після спорудження 1748 р. дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви. До початку 1980-х тут домінували міщанські, переважно 2-поверхові, обкладені цеглою будинки.
Ви знали, що під Хрещатиком тече мала річка, яка теж називається Хрещатик, права притока річки Клов? Довжина близько 1,4 км. Починається неподалік Європейської площі, з ряду джерел, далі протікає улоговиною Хрещатика та на Бесарабській площі впадає у Клов. На Хрещатицькій площі існувала невелика водойма. Також водойма — Бесарабський басейн — існувала на однойменній площі. На сучасному Майдані Незалежності приймає 5 правих приток, найбільші з яких протікають під Софіївською та Михайлівською вулицями, а інші - під вулицями Малою Житомирською, Грінченка та провулком Шевченка. Біля перехрестя з вулицею Богдана Хмелньицького приймає притоку Луга. Майже перед впадінням у Клов Хрещатик приймає свою ліву пртоку Кловиця. Ще 1840 року Хрещатик однією з перших річок міста була взята у колектор на всій протяжності.
Будинок по вул. Володимирській, 10, зведений 1910 р. для відділення селянського поземельного та дворянського земельного банків у стилізованих формах давньоруської архітектури, архітектор О. Кобелєв. У середині ХХ століття тут був розміщений Київський центральний телеграф.
На місці будинку по вул. Московській, 30 у ХІХ ст. стояв готель "Зелений". Саме в ресторані при готелі Євген Гребінка написав свої безсмертні «Очи чёрные», коли він з Яковом де Бальменом і Тарасом Шевченком поверталися до Петербурга через Київ і зупинилися в готелі.
Нещодавно кінотеатру «Жовтень» виповнилось 87 років. Комунальний кінотеатр почав роботу у 1931 році під назвою «Дев'яте Держкіно», пережив складні часи, пожежу, реставрацію… Зараз продовжує радувати киян новинками світового кіно та арт-хаусом.
читать дальшеБудівля кінотеатру «Жовтень» побудована у стилі конструктивізму, що був дуже популярним у 1920—на поч. 1930 рр. XX ст. Основною рисою цього стилю вважається економність та простота кожної форми, наявність цікавих та незвичних геометричних фігур або ліній. Ще до виділення ділянки під будівництво у 1928 році було проведено всесоюзний конкурс на проектування культурного закладу. Перемогу здобув Ной Троцький. Іменитий ленінградський архітектор запропонував досить типовий на той час проект для радянського кіно — передбачалася наявність фойє, читальні, приміщень для культурних розваг. Проект-переможець було пристосовано до конкретної земельної ділянки відомим київським архітектором Валеріаном Риковим. Будівництво розпочалося у 1929 році. На той час це був єдиний кінотеатр, що мав окрему будівлю та свою земельну ділянку, об'єм кінотеатру становив 10,217 м³, а вартість побудови — 312 600 рублів. Зала мала 680 місць, було 5 фойє на площі 408 м². У
Після переведення у 1934 році столиці з Харкова до Києва окремі конструктивістські будинки почали реконструювати, зокрема і «Жовтень», як типовий зразок цього напряму архітектури. Кінотеатр був перебудований у 1934—1936 рр. за проектом архітектора С. Бабулевича. У 1951 році кінотеатр було капітально відремонтовано з оновленням меблів та переобладнанням фойє. Приміщення оздобили ліпними карнизами та фризами, характерними для архітектури 1950-х рр. До 25-річчя кінотеатру, що відзначалося 8 листопада 1955-го, залу «Жовтня» вперше в Україні було обладнано для показу широкоекранних фільмів. У 1988 році проектне бюро Міністерства культури розробило проект реконструкції кінотеатру з відновленням первісних (конструктивістських) архітектурних форм кінця 1920-х рр. (архітектор Е. Гончаренко).
В Музеї історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7) працює виставка живопису і графіки прекрасного художника Самуїла Каплана. Романтика дворів і закапелків - саме те, що треба киянам і тим, хто хоче зрозуміти і полюбити Місто.
"Київ Самуїла Каплана – це не парадний фасад, яким милуються туристи і навіть не пам’ятки архітектури чи славетний мальовничий ландшафт. Художник вловив і естетично легітимізував те, про що передусім згадає пересічний киянин, думаючи про рідне місто: освітлений єдиним ліхтарем двір; дитячий майданчик під старими деревами; хлібний магазин на розі, до якого вдосвіта привозять свіжий хліб і тоді вся вулиця на якусь хвилину пахне випічкою; тіні дерев під неяскравим осіннім сонцем на тротуарі, яким ходиш щодня і знаєш напам’ять кожну тріщинку; закоханих на дитячій гойдалці у літньому присмерку; маленьку кав’ярню; кота на даху. Відчайдушно щемкі, дуже особисті деталі міського повсякдення він перетворив на чарівні символи Києва, який для кожного – свій".
Серед старовинних будинків по Кудрявській вулиці виділяються будівлі закинутого зараз Київського лікеро-горілчаного заводу. Підприємство засноване у 1896 році, під назвою «Казенний винний склад № 1». Його будівництво пов'язане з введенням четвертої казенної (державної) монополії, впровадження якої почалося у 1894 році. Міністерство фінансів Російської Імперії придбало дві приватні садиби по вулиці Кудрявській і після знесення існуючих старих будинків та викорчовування саду тут за проектом інженера Володимира Безсмертного, у стилі історизму був зведений комплекс заводських будівель. Після Першої світової війни виробництво було припинено - через введений царем сухий закон. Після націоналізації завод відродився, але вже під іншою назвою - "Київський лікеро-горілчаний завод №2".
Будинок на вул. Прорізній, 8 є перебудованим у 1952 р. з великого прибуткового будинку, який був зруйнований у 1941 р., для управління Київметробуду. Бачимо помпезні арки та скульптуру, яка зображає метробудівців.