Міське училище ім. Сергія Грушевського на Куренівці по вул. Кирилівський,164 – визначна пам'ятка київського архітектурного модерну (1911). Архітектори В. Кричевський та Е. Брадтман. Зведено за кошт педагога С. Грушевського – батька М. Грушевського та Міської думи.

Цей будинок побудовано родиною Грушевських згідно з заповітом Сергія Грушевського (1830-1901), який наказав на його кошти побудувати училище у Владикавказі або Києві. Коли будинок побудували у 1911 р. в стилі українського модерну, у ньому було влаштовано дитячий сад на першому поверсі, і три мішаних парафіяльних училища у загальній кількості на 465 учнів на другому та третьому поверхах.
Не обійшлося без складнощів - на початку 1914-го року, чиновники Міністерства народної освіти зажадали забрати в училища ім’я Грушевського-батька: мовляв, з ними не було узгоджено. Утім, неважко зрозуміти, що справжньою причиною був послідовний «малоросійський сепаратизм» Грушевського-сина. Однак Михайло Сергійович повівся рішуче. Його аргумент був простим і переконливим: або народній школі повертають ім’я Сергія Грушевського, або відсотки із заповіданого батьком капіталу на утримання училища (понад дві тисячі на рік) більше не надходитимуть. Це виявилося сильнішим за ідейні упередження, і Міністерство мусило піти на компроміс.

@темы: історія, архітектура

---

Дівочий пансіон Левашової (Володимирська, 54) зведено 1851 р. Архітектор О. Беретті. Навесні 1917 частину цієї будівлі, що розташовувалась навпроти будинку УНР, зайняв Український генеральний військовий комітет.
Зараз будівля належить НАН України.

@темы: ретро-фото, історія, архітектура

---

Кам’яниця на Подолі XVII cт. під фольклорною назвою "Будинок Петра І".

Пам'ятка архітектури рубежу 17 — 18 століть у Києві, розташований на Подолі за адресою вул. Костянтинівська 6/8 (на розі з вулицею Хорива). Найдавніший зі збережених житлових будинків Києва, має оригінальну об'ємно-просторову композицію з рисами оборонної споруди. На сьогодні функціонує як філія Музею історії Києва — Музей історії благодійництва у Києві.

Будинок було зведено, імовірно, наприкінці 17 (не раніше 1696 року) — на початку 18 століття, у період активного мурованого будівництва у Києві, у садибі, яка з 1663 року належала відомій київській купецькій та козацькій родині Биковських. Власник садиби Ян Биковський — київський війт у 1687–1699 рр. — володів на Подолі багатьма дворами, крамницями, ставком з млином, землями вздовж Глибочиці та на горі Щекавиці.
Первинно будинок у садибі Биковських був двоповерховим, Г-подібним у плані, з підвалом та двома круглими вежоподібними наріжними об'ємами. На початку 1730-х рр. онук Яна Биковського — Леонтій — розпочав перебудову будинку під 10 кімнат, проте у 1734 році його призначили сотником до Опішні, тож Биковський поїхав з Києва, лишивши родовий будинок недобудованим.

Перебудову дому на Костянтинівській завершив відомий київський архітектор Іван Григорович-Барський на замовлення київського магістрату, який у 1780-ті рр. викупив усі київські маєтності Биковських за неймовірну на той час суму — три тисячі рублів. У результаті перебудови із західного боку будівлі було зроблено двоповерхову прибудову, а між вежами і на вхідному ризаліті з півдня влаштовано відкриті аркади у барокових формах. Після завершення ремонту, у 1791 році, за рішенням магістрату у колишньому будинку Биковських було розміщено «смирительный дом» — місце ізоляції божевільних. У 1799 році їхній список поповнив і оголошений владою божевільним відомий український композитор Артемій Ведель, що утримувався тут під вартою до 1803 року.
У 1803 році божевільня була переведена до Кирилівської лікарні, і протягом наступних років будинок стояв пусткою. Значної шкоди споруда зазнала під час пожежі Подолу 1811 року: її наслідки було усунуто лише після нового ремонту і перебудови у 1817–1820 рр. Після цього будівля була віддана під Подільське парафіяльне училище, що проіснувало тут до кінця 1860-х рр.
У 1870-х рр. у будівлі на Костянтинівській жив видатний український лікар-терапевт Феофіл Яновський. З кінця 1870-х у будинку містилися казарми, а у 1883 році її було передано Олександрівському дитячому притулку, що діяв тут до 1917 року.
Після революційних подій 1917–1921 рр., будинок функціонував як житловий. У середині 1970-х рр. споруду було капітально відреставровано і у 1978 році передано на баланс Музею історії Києва.


Легенда про перебування Петра І

Легенда про перебування у будинку на розі Костянтинівської та Хорива російського імператора Петра І почала розповсюджуватися приблизно після пожежі 1811 року і стверджувала, ніби цар мешкав за цією адресою під час свого приїзду до Києва у 1706 році. Розповідали навіть, що будинок належав гетьману Івану Мазепі, який особисто і приймав у себе царя. І хоча жодних документальних підтверджень переказу не існує, так само як невідомі і точні причини його виникнення, легенда, тим не менш, справила значний вплив на культуру міста.

Підґрунтям для появи переказу став факт приїзду Петра І до Києва у липні 1706 року. Візит царя був пов'язаний із початком будівництва фортеці навколо Києво-Печерської лаври та укріплення Печерська, що здійснювалось у рамках Північної війни. Петро І боявся, що Київ може стати легкою здобиччю для шведського війська, що на той час стояло під Гродно, а відтак, оглянувши київські рельєфи, вирішив розбудовувати Печерський монастир.
Загалом у Києві цар провів півтора місяці — з липня до середини серпня 1706 року. Єдиною відомою згадкою про місце перебування Петра у місті є запис у власному щоденнику царя, де говориться, що тиждень цього часу він мешкав у митрополита у Києво-Печерській лаврі. Жодних інших документальних свідчень не існувало, і саме це й породило згодом безліч чуток.

Вважалося, що цар мусив зупинися в одній із заможних київських кам'яниць, яких у тодішньому Києві було всього п'ять, і всі вони містилися на Подолі: будинки шевського цеху та Рибальського на вулиці Притисько-Микільській та київського сотника Сави Туптала, купчихи Артемихи та Биковського на вулиці Хорива. Саме з останнім будинком народна думка з незрозумілих причин і пов'язала перебування царя.
29 червня 1909 року, у рамках програми святкування 200-річчя Полтавської битви, російською владою на будинку було урочисто повішено меморіальну дошку на честь Петра І. Таким чином російські чиновники підкріпили і офіційно визнали міську легенду.

@темы: історія, архітектура

---

Вулиця Грушевського (тоді - Кірова) в 1954 р.
Трамвайну лінію (трамвай № 16) зняли у 1960 році.

@темы: ретро-фото

---

Колишній будинок Подільської поліцейської дільниці та пожежного відділення зведений у 1910–1911 роках архітектором Едуардом Брадтманом у стилі раціонального модерну. Нині тут розміщено Національний музей «Чорнобиль». Розташування – провулок Хорива, 1.

@темы: архітектура

---

Будинок Українського Військового Округу по вул. Інститутській 15/5.
Архітектори Й. Каракіс, А. Добровольский. 1936 рік.

Будівництво житлового будинку Управління військового округу (УВО) для комскладу Червоної армії почалося в 1934 році. Проект будівлі в стилі конструктивізму розробив відомий радянський архітектор Йосип Каракіс.
У 2002-2004 роках надбудували ще два поверхи. Президент Національної спілки архітекторів України Ігор Шпара зазначив, що надбудова "спотворила архітектуру цього прекрасного житлового будинку з його відомими фризами з кіннотою".

@темы: архітектура

---

Екіпаж конки на маршруті Думська площа – Лук’янівська площа зафіксований світлиною на Сінній площі ( сучасна Львівська). Позаду конки Стрітенська церква, знищена у 1930-х роках.

@темы: ретро-фото

---

Золоті ворота 1845 року
За проектом Д. Дебоскета 1750 р. Золоті ворота з метою їх збереження засипано землею, а прохід у валу зроблено поруч. У 1832–1833 рр. браму було розкопано К. Лохвицьким. Не всі важливі частини пам'ятки збереглися, зокрема, не вціліла надбрамна церква Благовіщення.
За участю архітектора О. Беретті вжито заходів щодо консервації решток воріт – поновлено втрачені ділянки давньої кладки, зроблено залізні пов'язі, дашки, чавунну огорожу тощо.

@темы: ретро-фото, історія

---

Станція метро "Хрещатик": 1959 VS 2018

Більше фото тут:
kiev-foto.info/ru/kiev/bylo-stalo/2013-kiev-byl...

@темы: ретро-фото, історія

---

1868 року в Києві засновано перший в Україні спеціальний музичний заклад середнього профілю – музичне училище. Тепер це Київський інститут музики імені Р. Глієра, розташований по вул. Льва Толстого, 31. У січні цього року музичний освітній заклад відсвяткував 150 років.

@темы: навчальні заклади Києва

---

На фото - трамвай № 18 на шляху від Круглоуніверситетської вулиці до Бессарабки.
Карколомний маршрут для київського рельєфу.
Його скасували після аварії, коли вагон з пасажирами зірвався з рейок і влетів майже в Бесарабський ринок. Фото: 1930-ті роки.

@темы: транспорт, київський трамвай

---

Цікаве явище в історії архітектури й суспільного життя Києва кінця XIX – початку XX ст. – прибуткові будинки. Про типи, архітектурні стилі, побут мешканців таких будинків можна прочитати тут:

mega-polis.in.ua/prybutkovi-budynky-kyyeva-rizn...

@темы: історія

---

У роки Другої світової війни центр Києва вигорів майже повністю. В 1948 починається відновлення Хрещатика. За проектом, головна вулиця мала стати широкою магістраллю. Саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, перед ними став каштановий бульвар.

@темы: історія, цікаві факти

---

Перший пожежний автомобіль з’явився в Києві у 1913 році.
Машина "Бенц-Гогенау" була придбана міською владою для Старо-Київської пожежної частини.

@темы: історія, цікаві факти

---

Будинок по вул. Бульварно-Кудрявській, 20.
Зведений у 1898 році під добродійну дитячу амбулаторію, на кошти Льва Бродського. Будівля споруджена за проектом інженера-архітектора М.Г. Артинова у стилі історизму з модернізованими романо-готичними деталями.
Пізніше тут розташовувалася клініка Софії Олександрівни Лихарьової, яка очолювала товариство допомоги незаможним дітям з хронічними захворюваннями.

@темы: архітектура

---

Прибутковий будинок по вул. Жилянській 37/97 зведений на початку ХХ століття.
Прикрашений вишуканим, стильним модерновим декором, оригінальними ліпними вставками. Є одним з кращих будинків в стилі модерн в Києві.

@темы: архітектура

---

Сучасний український художник з Черкащини Ярослав Чижевський

@темы: живопис

---

Хрещатик 1964 р.





вул.Фундукліївська, 1915-17 рр.




Хрещатик. 1898-1905 р.



Комплекс споруд по вул. Володимирській, 15, ланка історичної забудови Вододимирської та Великої Житомирської вулиць і Софійського майдану. Вже близько півтора століття тут містяться служби правопорядку і суду.



Річковий вокзал 1974р



Початок вулиці Володимирської, 1981 рік. Одна із найдавніших вулиць Києва (виникла не пізніше кінця X ст.). Фото Б. О. Мінделя

@темы: ретро-фото

---

По вул. Бульварно-Кудрявській № 27 знаходиться особняк інженера шляхів сполучень, статського радника барона Рудольфа Васильовича Штейнгеля.
На початку 70-х pp. 19 ст. садиба належала родині Сетгофер. 28 серпня 1872 р. Олена Львівна Сетгофер продала садибу княгині Софії Кудашевій, а в 1877 р. її викупив барон Рудольф Васильович Штейнгейль.
У лиcтопаді 1877 р. брат Рудольфа Васильовича, Максим Васильович Штейнгейль, звернувся до Київської міської управи по дозвіл на прибудову до садибного будинку. До прохання додавався проект, складений архітектором Володимиром Ніколаєвим. Ніколаєв дав також підписку про керівництво і нагляд будівельними роботами, однак через два тижні подав заяву вже про припинення нагляду, і за цю справу взявся академік архітектури В. Сичугов. Перебудова була здійснені за проектом Ніколаєва, але із суттєвими змінами.
У лютому 1879 р. будівельні роботи були завершені. Особняк набув рис замку у псевдоготичному стилі. Інтер’єри особняка було декоровано в стилі неоренесанс. Поруч з особняком розкинувся мальовничий “англійський” парк-сад з доріжками, алеями, клумбами, фонтаном, альтанками, містками і ставком, де плавали чорні лебеді.
Утримання садиби було дуже обтяжливим для родини, тому вже у 1901 р. її новим власником став професор медицини університету св. Володимира, завідувач кафедрою неврології та психіатрії Михайло Микитович Лапинський – один із засновників київської неврологічної школи. Професор М. Лапинський засновує тут фізіотерапевтичний санаторій з водолікуванням, світлолікуванням та електротерапією.
Протягом усього 20 ст. в садибі розміщувалися різні лікувальні заклади: з 1924 р. – Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут з пологовим відділенням, 1926 р. IV радянський санаторій, з 1927 р. психоневрологічний інститут, в роки Другої світової війни – шпиталь; після війни – санаторій, а з 1952 р. функціонує Київський науково-дослідний інститут ортопедії.
У 1976—1981 рр.,незважаючи на протести громадськості, найдавнішу частину особняка було знищено, а на її місці зведено багатоповерховий лікувальний корпус індустріальної архітектури. Збережену прибудову особняка було реставровано у 1980-х рр. (арх. В. Корнєєва).

@темы: архітектура

---

Прибутковий житловий будинок Демидовських по вул. Інститутській, 21/8 (1884 – 2013).
У 2013 році надбудували мансардний поверх. Будівля є своєрідним поєднанням творчого спадку архітекторів В. Ніколаєва та Й. Каракіса.

@темы: архітектура