Київський телецентр («Олівець») — хмарочос у Києві, який будувався 1983–1992 рр. Висота споруди – 97 метрів.
читать дальшеБудову почали зводити у 1983 році, хоча планували ще в 1960-ті. Періодично будівельні роботи заморожувалися з огляду на обмежене фінансування. В результаті будівництво було закінчено вже за незалежної України — 30 грудня 1992 року. Розміщення телецентру планувалося в районі кінотеатру «Зоряний». Однак коли в цьому районі почали зводити будинки, телецентр перенесли на земельну ділянку в 15 гектарів, біля обласної лікарні, на місці старого єврейського Лук'янівського цвинтара. Від початку 1990-х років у будинку розміщений телецентр Національної телекомпанії України.
Під будівлею збудоване підземне сховище для роботи у «важкий період», потреба в якому була зумовлена холодною війною. Київський телецентр проектувався як резервний основний в СРСР на випадок виходу з ладу Московського телецентру внаслідок війни або надзвичайних подій. Крім мовлення на Радянський Союз, передбачалася можливість висилання телепрограм із Києва на країни «соцтабору». Цим пояснюється масштабність проекту, надмірна щодо потреб республіканського телебачення УРСР кінця 1980-х років.
23 травня 1890 року міська влада Києва підписала контракт терміном на 12 років з приватним товариством «Савицький і Страус», згідно з яким на Хрещатику було змонтовано 14 дугових електричних ліхтарів. З цією метою використовували трамвайні стовпи, встановлені посередині вулиці. 8 березня 1892 року на Хрещатику запрацювали електричні ліхтарі. Електричні ліхтарі працювали до 12 години ночі. Електрику виробляла Центральна електрична станція на нинішній Театральній площі та її філія в садибі полковника Фабриціуса на Думській площі. Ще 4 електростанції вузького призначення працювали на тій же Думській площі, в садибах купецького зібрання, розважального закладу «Шато-де-флер» (нині стадіон «Динамо») та на території саду Ф. Мерінга.
За освітлення Хрещатика місто сплачувало товариству по 17 копійок за годину роботи кожного електричного ліхтаря. При цьому суворо дотримувався режим їхньої роботи: перший штраф у розмірі 100 рублів за порушення графіку було накладено в 1895 році.
Будинок по вул. Десятинній, 8, який нависає над Подолом і своїм оригінальним силуетом нагадує середньовічну оборонну споруду, збудовано 1914 р. у стилі модерн. Використовувався як резиденція першого секретаря ЦК Компартії України В. Щербицького, Президента України Л. Кучми. У 1944–1954 рр. у будинку містилися студії радіопередач Комітету радіомовлення при Раді Народних Комісарів та Раді Міністрів УРСР, велися передачі «Говорить Київ».
Посадка Як-40 в Осокорках — авіаційна пригода, що сталася в небі над Києвом 2 червня 1976 року. На підльоті до аеропорту Жуляни радянський лайнер Як-40, бортовий номер СССР-87541, Литовського управління цивільної авіації «Аерофлоту», що виконував рейс Каунас–Київ, змушений був приводнитися на болотистій місцевості в районі Осокорків. Обійшлося без жертв.
читать дальшеСвідки тих подій пригадують: «Літак планерував вниз дуже тихо, бо його двигуни були вимкнуті. Люди, які спостерігали за цим із луків, чекали вибуху, але побачили замість нього цілий фонтан бризок. Вони не повірили своїм очам: цілісінький літак стояв посеред болота, в районі вулиці Колекторної. Через якихось п'ятнадцять хвилин до нього вже бігли по коліно у воді прибулі на місце події міліціонери».
Особняк по вул. Круглоуніверситетській, 10 збудований 1892 року для землевласника А. Савицького. Архітектор А. Краусс. У 1916-1918 роках в будинку діяв польський театр "Студія". Зараз у приватній власності.
Юрій Сергійович Асєєв (1917–2005), український архітектор, реставратор, мистецтвознавець, педагог, дійсний член ICOMOS (Всесвітньої організації охорони пам'яток), «Праведник Бабиного Яру».
Дуже раджу до прочитання його книжки про стародавній Київ і архітектуру, напрочуд приємні і інформативні, підкреслено києвоцентричні.
Троїцька надбрамна це́рква — церква над Святою брамою Києво-Печерської лаври у Києві, побудована у 1106—1108 роках. Єдина серед наземних споруд Лаври, яка зберіглася неушкодженою з часів Київської Русі, одна з визначних пам'яток архітектури, культури та історії українського народу. Церква розташована над головною монастирською брамою в уступі фортечних мурів.
читать дальшеТроїцька надбрамна церква була побудована в 1106—1108 роках на кошти чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі під ім'ям Миколи Святоши. Архітектура церкви типова для будівництва церков XI — XII сторіччя, яке було поширене за часів Київської Русі. Відмінною особливістю церкви є те, що тут ніколи не було хорів. Троїцька церква не була зруйнована ні під час землетрусу 1230 року, ні під час навали орди хана Батия 1240 року, коли були зруйновані більшість церков Києва. Наприкінці XVII сторіччя і протягом XVIII церкву було значно реконструйовано у стилі українського бароко і вона набула свого сучасного вигляду. Під час реконструкції з'явився «укорочений» купол, змінилося внутрішнє вбрання та з'явилися нові розписи стін.
Хрещатик. В будинку Когена на Хрещатику, № 36 містилася відома не лише в Києві, а й за його межами “Університетська аптека Марцинчика”. Тепер на місці аптеки Марцинчика — Київрада. Світлина початку ХХ століття.
У серпні 1767 вперше німецький пастор провів для небагатьох німецьких жителів Києва лютеранське богослужіння, яке відбулося в будівлі, збереженій до сьогодні. Це перша громадянська аптека міста, тепер музей- аптека на вул. Притисько-Микільська, 7.
На Подолі ця аптека з'явилася в 1728 році, її власником був німець Йоган Гейтер (Ейстер). Після його смерті аптеку успадкував його зять Георг-Фрідріх Бунге (1722—1792), провізор військової аптеки при госпіталі. Аптекою цей заклад був 111 років, до 1839 року.
Поділ середини ХІХ століття, вулиця Олександрівська (сучасна Сагайдачного). На першому плані цього краєвиду видно церкву Різдва та будинок старої пошти, в далечині — Братський монастир та Контрактовий будинок.
Будинок № 11 по вул. Маршала Рибалка – будівля колишнього пожежного депо Окркомгоспу, зведеного у 1927 році. Це була перша київська будівля у ще незвичному тоді стилі конструктивізм. Автор проекту — архітектор Михайло Анічкін.
Кловський палац (вул.Пилипа Орлика,8) отримав свою назву від старовинного району Клов (урочище Клов), в якому почали будівництво розкішних палат для розміщення почесних гостей Києво-Печерської лаври за проектом архітектора Петра Неєлова, а закінчив будівництво Степан Ковнір (1756).
Кловський палац є одним з київських представників стилю бароко. С. Ковнір, який керував будівництвом, вніс у композицію та оформлення будівлі елементи української народної архітектури. В будівлі палацу видно риси переходу до нових архітектурних форм, які поширяться наприкінці XVIII століття.
Головна астрономічна обсерваторія АН України, заснована 1944 року, знаходиться в Голосіївському лісі за 12 км від центра Києва на висоті 213 метрів над рівнем моря (вул. Академіка Заболотного, 27). Записатись на аматорські спостереження можна на сайті обсерваторії. mao.kiev.ua/index.php/ua/