Будинок на вулиці Рейтарській, 13 збудований наприкінці ХІХ століття. Належав сім'ї історика Андрія Стороженка. На першому поверсі орендував приміщення племінник композитора П. Чайковського – Юрій Давидов, який був одним з ініціаторів відкриття Київської консерваторії.
Апостольська нунціатура в Україні – повноважне дипломатичне представництво Ватикану в Україні знаходиться по вул. Тургeнєвській, 40. Розміщено в колишній садибі Івана Гусєва, в будинку зведеному у ХІХ столітті.
Микільска брама (Казарма на перешийку) – головний в'їзд на територію Нової Печерської фортеці (1850). Збудована за проектом архітектора П. Таманського. У казематах брами містилася головна гауптвахта (з 1855) та приміщення для “таємних арештантів” (з 1863).
"Київським хмарочосом" назвали 10-поверховий житловий будинок для урядових чиновників, який повинен був стати частиною грандіозного комплексу по вулиці Січневого повстання 3 і 5 (вул. Івана Мазепи). Архітектор Й. Каракіс не здійснив задум з-за очікування військових дій (1939).
Будинок по вул. Лук’янівській, 62, збудований для міського початкового училища ім. В. Жуковського (1904). Архітектор - І. Ніколаєв. У 2000-2004 рр. будинок було відновлено з надбудовою мансардного поверху для центрального офісу Державної автоінспекції МВС України.
Царська площа. 1903 рік. Праворуч новозбудований концертний будинок Дмитра Агренєва-Славянського, який мав найбільший у Європі концертний зал на 5000 місць. Його зруйнували радянські диверсанти у вересні 1941 року. 1964 року на цьому місці збудували готель «Дніпро».
Костьольна вулиця виникла у 1830-х роках під сучасною назвою (від Олександрівського костелу, розташованого в горішній частині вулиці). З 1934 року мала назву Челюскінців. Історична назва відновлена у 1991 р. На вулиці майже повністю збереглася архітектура кінця XIX–поч. ХХ ст.
Прибутковий будинок А. Оглобліної по вулиці, Костельній, 8. Архітектор Ф. Троупянський. Зведений у 1913-1914 роках. Стиль - неокласицизм. На будинку меморіальна дошка українському композитору Ігорю Шамо, автору відомого гімна столиці "Як тебе не любити, Києве мій!", який тут жив і працював у 1968–1982 рр.
Будинок по вул. Овруцькій, 6, в якому у 1925–1930 рр. проживала Олена Пчілка, письменниця, перекладач, мати Лесі Українки, сестра М. Драгоманова. У цей період Олена Пчілка працювала в Академії наук, була членом Ради ВУАН. Жила на 2 поверсі будинку.
Будинок Баксанта на вулиці Пушкінській, 21, належав чеському підприємцю Карлу Баксанту, збудований у 1910-12 рр. Архитектор - Й. Зекцер. Будівля, призначена для Англійського консульства, вражає різноманітним декором інтер'єрів. Фасад – яскраве утілення стилю модерн.
читать дальшеОздоблення будинку одне з самих мальовничих серед київських будинків того періоду. Будинок нагадує архітектуру Європи, насамперед своїм центральним барочним фронтоном, рисунок вікон у еркерах нагадує готичні мотиви. У центрі будинку розташована композиція з розташованих впритул чотирьох напівкруглих еркерів. Така схема іноді застосовувалась у архітектурі тих часів, але дуже рідко. Фільонки між вікнами та консолі півовальних балконів оздоблені ліпним декором, цікаво, що консолі вкриті нинішнім символом Києва – листами каштану. Особливо ретельно пророблений вхідний портал, прикрашений ліпними квітами. Дворовий фасад будинку з елементами неоготики виконаній в цегельній техніці . На останньому поверсі на дворовому фасаді цеглою викладена дата будівництва “1910-1912”.
Богоявленський собо́р — головний храм Київського Братського Богоявленського монастиря, збудований на місці ранішої дерев'яної церкви. Храм створено за меценатською допомогою гетьмана Івана Мазепи протягом 1690—1693 років.
читать дальшеІнтер'єри собору розписано було українським художником І. Квятковським та італійським майстром Дж. Б. Скотті. Над царськими вратами іконостаса висів кипарисовий хрест, яким константинопольський патріарх Феофан затвердив ставропігію Київського братства. У ризниці храму зберігався восьмикінцевий срібний хрест Петра Сагайдачного. Біля південної стіни собору в інтер'єрі гетьмана біло поховано. Ще однією реліквією був напрестольний срібний хрест із розп'яттям, подарований Петром Могилою. У 1935 році собор було розібрано, а поховання гетьмана Сагайдачного знищено.