Зима в Києві 1909 року. По засніженому Олександрівському узвозу (нині – Володимирському), піднімаються вгору вози, запряжені кіньми. На них вивозять сніг зі спуску, по рейках рухається трамвай, видно пам'ятник князю Володимиру.
Бесарабська площа виникла на поч. XIXст як торжище поблизу міської застави, куди Васильківським шляхом приїздили торговці з півдня України та Бессарабії. У 1840 році, коли будували Київський університет і Нову Печерську фортецю, площу ввели в межі міста і почали забудовувати. Фото 1870-х рр.
Колишня лікарня для дітей, хворих на поліомієліт на Парковій дорозі 3-7. >Вона належала Товариству допомоги хронічно хворим дітям. Два корпуси лікарні були зведені у 1903–1910 роках архітектором М. Артиновим. Витрати на будівництво складали 74 тисячі рублів, із яких 50 тисяч дав Лев Бродський. На утримання лікарні пожертвували 30 тисяч рублів подружжя Олександр і Єлизавета Терещенки. На жаль, будівлі знаходяться у поганому стані та поступово руйнуються=((
Головний навчальний корпус Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого – колишнє міське початкове училище, зведене коштами М. Терещенка 1907 року, архітектор Павло Голландський. Павло Голландський взяв за основу конкурсний проект архітектора Павла Альошина, який вдало використав модернізовані давньоруські і частково романські форми. В обробці першого поверху імітується давньоруська кладка.
Паспортна система на початку ХХ ст. в Києві набувала поширення. Прописка була обов'язком домовласника, і в'їжджаючи в будинок, мешканець віддавав паспорт двірнику. За порушення правил прописки порушників штрафували – 15 копійок в день, але не більше 10 карбованців.
Колишнє приміщення Київської біржі, побудоване за проектом О. Шилле у 1873 році на вулиці Інститутській, 7. У 1895 р. біржа переїхала до нового будинку, а тут оселився Київський земельний банк. читать дальшеБіржа - одна з перших комерційних установ міста періоду капіталізму. Ініціаторами її створення були ректор Київського університету, економіст і державний діяч М. Бунге і тодішній міський голова, видавець І. Завадський. У будинку біржі збиралися купці, заводчики, землевласники та інші особи для ведення переговорів і укладення торговельних угод. Торговельні справи на біржі мали право вести представники всіх станів за умовою сплати внеску, який встановлювало лювало біржове товариство. У біржовій залі часто відбувалися концерти, виставки та інші культурні заходи. Так, у квітні 1880 тут виступив російський композитор і піаніст А. Рубінштейн.
Щойно вийшло у світ друге, доопрацьоване видання книги дослідників М. Дмитрієнка, В. Томазова. Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. видане у 2013 році.
Триповерховий житловий будинок по вул. Микільсько-Ботанічній, 4 у стилі неоготика, зведений архітектором Я. Вольманом у 1897 році. Зараз будівля знаходиться в приватній власності.
У будинку № 4 проживали правознавець, професор Київського унверситету Леонід Білогриць-Котляревський (кінець XIX століття — 1904 рік), економіст, голова УСДРП Микола Порш (1910-ті роки), природознавець, академік УАН Павло Тутковський (1914-1920-ті роки).
Садиба Гальперіна — пам'ятка архітектури в Печерському районі міста Києва. Розташована на розі вулиць Грушевського і Шовковичної. Зведена у 1890-х роках архітектором В. Ніколаєвим в формах і декорі венеціанського палаццо доби Високого Відродження. Є одним з найкращих зразків забудови Липок кінця XIX століття. Дуже схожим за архітектурою є особняк Б. І. Ханенка на сучасній Терещенківській вулиці, споруджений у 1891–1892 роках.
Глядацька зала театру «Сузір’я», що розташований на Ярославому Валу, 14 б в колишньому будинку Л. Родзянка. В холі на першому поверсі можна піднятись по величним сходам, зазирнути, пройти повз кабінет колишніх господарів і потрапити до глядацької зали: kievinform.com/archives/2860
Екзотичний чотириповерховий прибутковий будинок, споруджений 1897 р. за проектом інженера М. Добачевського по вул. Ярославів Вал, 1, кияни називають «Замком барона». Насправді його збудували для поміщика М. Підгорського: uk.wikipedia.org/wiki/Будинок_Підгорського
Первісно це був одноповерховий цегляний будинок в стилі неоренесанс. В особняку було чотирнадцять кімнат, чотири передпокої, ванна і три коридори, у підвалі — дві пральні й кухня. У парадному коридорі — мармурова підлога та мармурові сходи. Всі кімнати були поклеєні шпалерами, вікна мали мармурові підвіконня. 26 травня 1876 р. садибу придбала дружина колезького радника В. Стороженко зі старовинного українського старшинського роду, мати істориків і педагогів А. та М. Стороженків. Родина Стороженків володіла особняком 42 роки. читать дальшеВ радянський час будинок націоналізували. В ньому містилися установи: 1922—23 — Санітарно-педагогічний інститут, 1926 — дитячий садок № 43, 1927—32 — дитячий будинок на 50 дітей, пізніше до 1941 — дитячий садок. Після війни особняк став резиденцією екзарха України, підпорядкованого керівництву Російської православної церкви. Тепер тут розміщується резиденція Патріарха УПЦ Київського патріархату.
1976—78 будівлю надбудовано двома поверхами, фасади облицьовано плиткою, внаслідок чого втрачено її первісне архітектурне оздоблення.