1890-ті роки. Набережна Подолу, склади деревини, видно Ланцюговий міст і навіть Подільский казематний верк (окреме укріплення у комплексі Київської фортеці, здатне вести самостійну оборону).

@темы: ретро-фото

---

Будинок по вул. Коцюбинського, 8 зведено у 1865–1876 роках архітектором Р. Тустановським для поручика А. Корнієнка. Стиль - неоренесанс.
Зараз тут посольство Румунії в Україні.

@темы: архітектура

---

Скільки малих річок у Києві, не знає ніхто. А їх багато: лише захованих під землю струмків і потічків — понад 100 кілометрів.

texty.org.ua/d/kyiv_rivers/

@темы: цікаві факти

---

Будинок Головного Червоного корпусу університету (Володимирська, 60); збудований у 1837–1842 у формах класицизму за проектом архітектора Вікентія Беретті (1781–1842). Будівля представляє собою величезний замкнений корпус з внутрішнім двором, довжина фасаду сягає 145,68 м.

@темы: архітектура

---

Київ. Ланцюговий міст, поч XX ст.

@темы: ретро-фото, мости Києва

---

Будинок на вулиці Інститутській, 8 збудований наприкінці 1890-х років у стилі эклектизму з элементами неоренесансу и необароко. Перші власники – колезький асессор Микола Равич-Дмитрашко и его дружина Юлія Михайлівна.

Микола Равич-Думитрашко народився 6 червня 1846 р. у с Жуківка, закінчив курс київської 1-ї гімназії (1865 р.) та Ніжинський ліцей кн. О. Безбородька (1870 р.). У 1878-1886 pp. був головою Переяславського з'їзду мирових суддів, а у 1886-1892 pp. - переяславським повітовим предводителем дворянства, від 1893 р. - член Київського окружного суду. Від 1904 р. - товариш голови Київського окружного суду і почесний мировий суддя Київського округу. 1919 року його розстріляли "в порядку червоного терору" разом з 67 іншими киянами. На сучасників, як пише О. Гольденвейзер, "...гнетущее впечатление производило убийство Равича - популярнейшего старожила киевского суда, старого и по-генеральски резкого председателя, но умного и независимого судьи".

@темы: архітектура

---

У 1913 році на вулиці Рейтарській, 22 відбулася закладка будівлі Товариства швидкої допомоги. Архітектор - Йосип Зекцер. Стиль - венеціанська готика.
Під час Другої Світової війни, як і під час Першої, у лікарні був шпиталь. У 1943 році, після звільнення Києва від німецької окупації, станція відродила свою роботу. Через деякий час станції був виділений один вантажний автомобіль. Однак більшість викликів доводилось виконувати пішки. В 1945 р. було отримано ще 3 санітарні машини, а з 1948 р. почали надходити нові санітарні автомобілі. В післявоєнні роки працювало Міністерство охорони здоров`я і станція швидкої медичної допомоги.
Саме тут провів першу в Україні операцію на серці під загальним наркозом видатний хірург Микола Амосов.
На жаль, зараз цей прекрасний будинок потребує реставрації, інакше можемо втратити ще одну історичну пам'ятку.

@темы: архітектура, #втрачаємо

---

Архітектор Вікентій Беретті, за проектом якого зводився Київський університет, запропонував розташувати сад на пустирі, що прилягав до споруджуваного корпусу.
Основою колекції саду мали стати рослини, які у 1833 р. було вирішено перевезти до Києва з Кременецького (Волинського) ліцею після його розформування, також використано рослини, вирощені з насіння, надісланого вітчизняними та європейськими ботанічними садами. Через відсутність коштів створення ботанічного саду затрималось. У 1839 р. Київський навчальний округ дав дозвіл на закладення тимчасового ботанічного саду під керівництвом завідуючого кафедрою ботаніки університету професора Р. Траутфеттера, який з 1838 р. перебував на посаді директора саду.
Датою заснування Київського ботанічного саду вважається 22 травня 1839 р. коли Р. Траутфеттер зробив там перші посадки. За планом архітектора Лауфера споруджено оранжерейний комплекс, а також тераси, які збереглися до наших днів.
У 1852 р., коли на посаду директора заступив професор університету О. С. Рогович, у саду налічувалось 25 416 дерев і 419 видів кущів, та понад чотири тисячі видів інших рослин. Протягом двадцяти років з 1894 до 1914 року директором Ботанічного саду був Сергій Гаврилович Навашин. З його ім'ям пов'язані світові відкриття в галузі цитоембріології, що принесли всесвітню славу Київському університету та його Ботанічному саду. З 1914 р. по 1935 р. директором Ботанічного саду був О. Фомін. У 1935 р., після смерті О. В. Фоміна, Ботанічний сад було названо його ім'ям.

@темы: історія, цікаві факти

---

Готель "Прага" (вул. Володимирська, 36)

Первісно триповерхова будівля "Номерів Іллінської" збудована архітектором О. Шілле в 1880 р. для О. Іллінської. В 1911–1913 на кошти громадського діяча Чехії В. Вондрака добудували ще 3 поверхи, а у 1914 останній поверх та терасу для літнього ресторану. Готель назвали – “Прага”.

У 1916-1918 роках в готелі жив чеський письменник-сатирик Ярослав Гашек, автор романа “Пригоди бравого вояка Швейка”. Будучи солдатом австро-угорської армії Я. Гашек в 1915 році втрапив в полон російським військам. У 1915 році знаходився в таборі для військовополонених в Дарниці. З 1916 року співробітничав з газетою “Чехослован”, яка видавалася в Києві. У 1917 році написав і видав чеською мовою перший варіант сатиричного роману “Бравий солдат Швейк у полоні”

@темы: архітектура, #втрачаємо

---

Про житлові будинки для професорів та асистентів КПІ, що на проспекті Перемоги, 37, можна прочитати тут:
kpi.ua/1902-professors-houses

@темы: архітектура

---

Вул.Володимирська, №33. Київська земська управа. 1913-1914 рр.
Зараз тут знаходиться Служба Безпеки України (за радянських часів - КДБ)

@темы: ретро-фото

---

Житловий будинок у стилі модерн (1914) по вул. Марії Заньковецької, 6 зведено на замовлення домовласника М. Осипова як прибутковий будинок. Архітектор Мартин Клуг.

@темы: архітектура

---

Художник Андрій Вишинський

@темы: живопис

---

На початку ХХ ст. Хрещатик встиг завоювати звання головної вулиці Києва. Тут розміщувалися: готелі, кінотеатри, поштамт, аптеки, контори, магазини, банки і ресторани. По старому Хрещатиком ходив трамвайчик, а будівлі не перевищували у висоту два-три поверхи.

@темы: ретро-фото, історія, вулиці Києва

---

Про київські двори, будинки яких приховані від перехожих, які прямують по вулицям середмістя Києва, можна прочитати тут:

corrente-1.livejournal.com/22228.html

@темы: архітектура, київські двори

---

Зима 1895 року. Перехрестя вулиці Володимирської і Бібіковського бульвару (тепер бульвар Тараса Шевченка).

@темы: ретро-фото

---

Відійшов у вічність Дмитро Васильович Малаков (13.10. 1937 – 9.01. 2019) – киянин, історик, палкий дослідник міста Києва. Літературний хист і талант дослідника зробили бестселерами десятки його книжок про архітекторів Києва, особняки, вулиці і площі міста.

Особняки Києва

Оті два роки... У Києві при німцях

Прибуткові будинки Києва

Архітектор Городецький

@темы: відомі кияни, література про Київ

---

Поділ, 1913р.




Вид на Поділ, поч.1900-х рр.



Царська (Європейська) площа 1917р.


Набережне шосе, 1976 р.


Дніпро. 1959 р.

@темы: ретро-фото

---

Будівництво першого київського мосту, 1853 р.
Ланцюговий міст завдовжки 776 м і завширшки 16 м був одним з найбільших архітектурних досягнень свого часу. Для пропуску суден міст мав розвідну частину біля правого берегу, що приводилася в рух поворотним колом.

@темы: історія, цікаві факти

---

Як Київ зустрів перший день нового року. Стрічка новин за 1 січня 1914 року.

- В приміщення Київських купецьких зборів відбувся бал-маскарад.
- На Троїцькій площі на території промислової виставки відбулось грандіозне народне гуляння.
- В театрі Соловцова давали виставу "Діти капітана Гранта".
- В Києво-Софійському соборі відбулося урочисте богослужіння на честь нового року.
- Урочисте засідання міської Думи на чолі з в.о. міського голови Федором Бурчаком.
- Нічна стрільба на вулицях Києва. В Нестерівському провулку городовий Подзалков затримав трьох підозрілих осіб, одного з них поранив при спробі втечі.
- В гаражі садиби №33 на Олександрівській вулиці загорівся автомобіль через необережність водія.
- На вулиці Маріїнсько-Благовіщенський затримали професійного квартирного злодія Меєра Розентрауба.
- В Київській казенній палаті обікрали тамтешнього чиновника Кондакова - вкрали хутряне пальто й шапку.

@темы: історія