Олександрівський костел (вул. Костьольна, 17). Спочатку місце для будівництва вибрали на Печерську (приблизно в районі нинішньої вул.Грушевского 14 - там був старий дерев'яний костел) та це було в межах еспланади Старої Печерської фортеці і вести тут кам'яне будівництво не дозволялось.
Вул.Банкова,11. Будинок з башточками - колишня будівля Київського військового округу (зведена у 1870-х архітектором О.Шіле). У 1918 р. тут розміщувався Генеральний штаб армії УНР, за часів державності гетьмана П. Скоропадського — Генштаб армії Української Держави. Сучасну будівлю звели напередодні Другої світової війни в 1936—1939 роках. Автором проекту був архітектор Сергій Григор'єв. Його помічником був архітектор-академік Борис Жежерін, який одночасно був автором споруди палацу-санаторію «Конча-Заспа» й головного павільйону Національного експоцентру України. Зараз тут розташована Адміністра́ція Президе́нта Украї́ни.
Перші спроби пустити у Києві автобуси ( їх називали омнібуси) були ще у 1879 р. Потім були спроби у 1911 і 1913 рр.І тільки у 1925 р. з'явилася існуюча досі автобусна мережа. Спочатку на весь Київ було лише 10 автобусів, але яких - першовідкривачами в Києві стали німецькі Daimler-Mercedes.
Оріхуватка - річка в Голосієві, притока Либіді довжиною 4 км. Бере свій початок в Голосіївському лісі неподалік від Експоцентру. На території парку втікає у три невеликих ставка. Останній – Оріхуватський із цього каскаду. Далі Оріхуватка протікає по лісу і зникає у колекторі.
Будинок по вулиці Хрещатик, 32 зведений у 1913-1915 рр. за проектом шведа Йохана Фредеріка Лідваля для банку зовнішньої торгівлі. Один із кращих зразків забудови головної вулиці міста початку ХХ ст. Постраждав від пожежі восени 1941 р., 1950 року відбудований. Фасад ефектно відтворює мотиви італійського ренесансу. Над карнизом жіночі скульптури, що символізують торгівлю і мореплавство.
Будинок на вулиці Саксаганського, 12, зведений у 1910–1913 роках як прибутковий, на замовлення домовласника Ш. Паїна, у стилі модерн з елементами неокласицизму. Автор проекту – київський архітектор Ф. Олтаржевський.
Вовчий яр – місцевість, яр у районі Татарки та Глибочиці, має вигляд глибокої вузької улоговини, що проходить від Глибочицької до вулиці Отто Шмідта. Дном яру пролягає Соляна вулиця. Назва походить від великої кількості вовків, що колись тут водилися.
Житловий будинок на Крутому узвозі, 6/2 зводився у 1939–1940 роках. Архітектор Н. Чмутіна. Відповідно до проекту будинок мав продовжуватись і займати садибу старого особняка (1846). Будинок добудували після війни полонені німці, і вперше його заселили лише у 1945-46 рр.
1914 р.Трамваї на вул.Володимирській. Після пуску трамваю квитки за проїзд коштували 5коп. (буханець хліба в той час) - це за кожну ділянку 2,3 км.За кожну наступну треба було доплачувати ще 3 коп.Пільги мали студенти, учні й солдати. Безкоштовно їздили чини поліції при виконанні.
Будинок по вулиці Володимирській, 4 міститься на фундаментах князівського палацу Х–ХІ ст. Первісно двоповерховий, у 1901 році на замовлення домовласниці Л. Мосаківської розширений і надбудований. 17. 06.1911 тут народився і провів перші місяці життя майбутній письменник В. Некрасов.
Перший мурований будинок на Хрещатику - будинок поміщика О.Головинського. Жилим він залишався недовго, у 1829 р. в ньому розташовувався шпиталь для полонених турків, а з 1849-го - центральна поштова контора з окремим відділенням для диліжансів (зараз це приблизно лівий край Головпоштамту)
Хрещатик 1860-х рр. Тихе "патріархальне" життя могло тривати на Хрещатику ще довго, якби не почали будувати Печерську фортецю. Ті печерскі "біженці", що були більш заможні, починаючи з 1830-х,почали заселяти Хрещатик й перетворювати його на велику торгову вулицю.
Житловий комплекс у стилі конструктивізму для працівників управління комунального господарства Києва, на розі Довнар-Запольського та Коперника (1927–1929). 116 квартир, 274 кімнат.
До 1880-х рр. Софійський собор не опалювався. Взимку він промерзав настільки, що проводити богослужіння було неможливо аж до Пасхи. Служби в цей час проводили в невеликій церкві Різдва Христового - ії так і називали "Тепла Софія" (на фото зліва).