У 1931 р. на розі вулиць Леніна і Воровського (Хмельницького і Хрещатика) розгорнулося будівництво “Будинку установ №2” – адміністративної будівлі нового типу. Вона складалася з двох об’ємів: 7-поверхового будинку на вул. Леніна із закругленою наріжною частиною, “врізаною” у менший за висотою прямокутний об’єм на Хрещатику. У 1934 р. будівництво перепрофілювали на “Дім книги” - для розміщення видавництв. На той час цей будинок було розкритиковано у пресі як зразок “буржуазного формалізму” і навіть перероблення фасаду не допомогло — майже завершену до кінця споруду за наказом міськради було розібрано, а на її місці зведено ЦУМ.

@темы: ретро-фото, історія, архітектура

---

Труханів острів, 1935 р.

@темы: ретро-фото

---

Житловий будинок Вукоопромради. Збудований на вул. Саксаганського, 65 у 1935 році за проектом архітекторів М. Холостенка та І. Хоменка. Характерною прикметою будинку є його дугоподібний план, що повторює вигин вулиці на цій ділянці забудови.
Проектом передбачалось добудувати другу чергу будинку з боку Тарасівської вулиці і оздобити його бараельєфами і скульптурами, однак замість цього було споруджено у 1950-х роках 6-поверховий житловий будинок вітамінного заводу.

Перспектива будинку Вукоопромради. Проект 1935 р.



Сучасний вигляд будинку по Саксаганського 65


Перехрестя Тарасівської і Саксаганського, 1950-і рр.

@темы: архітектура

---

Ми вже ніколи не побачимо його. Той Хрещатик, як і низка будівель, що знаходилися на сусідніх вулицях, залишився у минулому разом зі своїми легендами і знаковими місцями. Бо наприкінці вересня 1941 року він перетворився на руїни.

Як знищували старий Київ, якого ми вже ніколи не побачимо

@темы: історія

---

Житловий будинок для інженерно-технічних працівників збудований на вул. Дарвіна, 5 у 1934 р. Відзначається індивідуальністю та співмасштабністю, створює пластичний просторовий акцент завдяки зміщенню в глибину п'ятиповерхового корпусу відносно чотириповерхового об'єму, розташованого вздовж вулиці. За об’ємно-планувальним вирішенням належить до найкращих у Києві будівель, зведених у стилі пізнього конструктивізму.




Проект будинку ІТР на вул. Дарвіна, 5, 1933 р.

@темы: архітектура

---

Художник Валерій Франчук: "Лавра", 2007 (полотно, олія).

v-franchuk.com.ua

@темы: мистецтво, живопис

---

Цікава стаття, рекомендую:

Редкий транспорт киевских улиц

@темы: транспорт

---

Найменш відомим серед архітектурного доробку відомого архітектора Павла Федотовича Альошина є житловий будинок Всеукраїнської Ради профспілок, оскільки ні сама будівля, ні її якісні фотографії не збереглися.
Проект будинку, складений у 1934 р. архітекторами П. Альошином і О. Колесниченком, передбачав зведення на розі площі Калініна (Майдан) та провулку Т. Шевченка п’ятиповерхового будинку, який мав стати однією з домінант площі. Перші два поверхи мали прикрашати дощатий руст та рельєфні панно. Однак у 1937 р. з метою здешевлення будівництва, в проект були внесені корективи: відмовилися від рельєфів та балконів. Будівельні роботи завершено восени 1938 р., однак простояв будинок недовго — у вересні 1941 р. його було висаджено в повітря відступаючими радянськими військами.

Проект будинку, 1934 р.



Площа Калініна, кінець 1930-х років

@темы: історія, архітектура

---

Добре всім відома будівля Національного музею історії України на Старокиївській горі первісно призначалася не для музею, а для художньої школи, а знаходитись мала на нинішній вулиці Хмельницького. Проект художньої школи розробив архітектор Йосип Каракіс у 1936 р., розмістивши її на місці, де зараз Київпроект. Однак влада на чолі зі С. Косіором вирішила, що школу варто збудувати на фундаментах Десятинної церкви. Архітектор виступив у конфронтацію з цим рішенням, бо не бажав, аби цінну археологічну пам’ятку забудовували. Врешті було знайдено компромісний варіант, за яким школа розміщувалася на самому краї Старокиївської гори. За проектом 1937 р. фасад школи мали прикрашати статуї, однак від цього довелося відмовитися.
З 1944 р. тут знаходиться історичний музей.

Проект 1937-го року

@темы: історія, архітектура

---

Миколаївський ланцюговий міст, 1918 р.




Радянська площа (Майдан), 1930р.



вул.Карла Маркса (Городецького), 1930-і роки.



Площа Сталіна (Європейська), 1948р.

@темы: ретро-фото

---

В кварталі між вулицями Діловою і Федорова по вулиці Великій Васильківській привертає увагу своїм темним кольором і цікавим фасадом будинок № 69. Він був збудований у ~1937 р. за проектом харківського архітектора Миколи Чорноморченка як адміністративний. Тривалий час це був найвищий будинок в околиці, аж до спорудження у 1950-х рр. сусідніх житлових будинків, на фоні яких він виділяється темним тинькуванням, характерним для другої половини 1930-х рр. Головним акцентом фасаду є великий паладіанський ордер у вигляді двох витончених тосканських півколон, які разом із півциркульними перемичками утворюють аркаду. Нині тут знаходиться НДІ геодезії та картографії з магазином карт і атласів.

@темы: архітектура

---

Багато хто не знає, тому що мало хто там бував, але у Києві є справжня вулиця-привид - Петрівська.

Відома з кінця ХІХ ст. як Вознесенький Яр вона спускалася від Вознесенського узвозу до Глибочицької, потопаючи в мальовничій зелені місцевості, відомої, як Кудрявець. Сучасну назву отримала у 1907 році.
Старі світлини показують, що це була вимощена бруківкою вулиця з типовими київськими будиночками. До кінця 1980-х тут ще проживали люди, далі будинки з причин аварійності почали один за одним зноситися. До кінця 90-х Петрівська набула свого сучасного вигляду.
У нижній частині вулиці стоять гаражі та склади. У верхню ж можна потрапити, знайшовши вузеньку стежину у чагарниках.
У 1897 році над вулицею перекинуто місток-віадук за проектом цивільного інженера Володимира Безсмертного, який наразі є найстарішим з існуючих у Києві. До речі, Володимир Безсмертний — автор усім відомого "Будинку з Котами" на Гоголівській, 23 та такого ж вічнозеленого "Будинку з Ірисами" по вул. Мельникова, 8.

@темы: ретро-фото, вулиці Києва

---

Пожежна каланча Старокиївської пожежної частини.
Вулиця Велика Житомирська, 1870-ті роки.

@темы: ретро-фото

---

У 1920-х роках в Україні, окрім україномовних і російськомовних, були також і школи з польською мовою навчання. Для підготовки учителів для польськомовних шкіл у Харкові було створено польський педагогічний технікум, який у 1934 р. перевели до Києва, підвищивши його до інституту. Для нього на розі Новопавлівської (нині В. Винниченка) й Обсерваторної вулиць за проектом арх. В. Заболотного було розпочато будівництво комплексу, що складався з навчального корпусу і двох гуртожитків. На початку 1935 р. було зведено два п’ятиповерхові гуртожитки з широкими лоджіями на рівні 3–5 поверхів. Навчальний корпус не було завершено, оскільки восени 1935 р. інститут було ліквідовано у зв’язку з погіршенням ставлення до Польщі, яка стала вважатися чи не головним ворогом Радянського Союзу. Недобудований корпус віддали видавництву “Радянська школа”.

Проект комплексу Польского педагогічного інституту. Архітектор В. Заболотний, 1934 рік




Колишній гуртожиток по вул. Обсерваторній, 11.


Недобудований навчальний корпус по вул. Винниченка, 5.

@темы: історія, архітектура, цікаві факти

---

Проект реконструкції Маріїнського палацу під будівлю ЦВК УРСР. Архітектори О. Лінецький і Г. Благодатний, 1936 р. Не здійснено.

В 1936 році керівництвом республіки було дано доручення підготувати проект, за яким бічні одноповерхові крила палацу мали стати двоповерховими, а центральна частина триповерховою. Така реконструкція фактично зруйнувала б пам'ятку архітектури, створену славетним Б.Ф. Растреллі. На щастя, проект було відхилено.
Будинок сесійних засідань було вирішено розташувати на розі вул. Кірова (Грушевського) та майдану ЦВК УРСР. Він мав стати одним з елементів системи адміністративних будинків столиці. Було споруджено лише частину Урядового центру (нині Міністерство закордонних справ), будинок Верховної Ради і будинок Наркомату внутрішніх справ (зараз Кабінет Міністрів). Вулицю Грушевського планувалося опустити в тунель, а перед головним фасадом будинку НКВС утворити велику площу, яка виходила б до схилів Дніпра. Ідея не була реалізована.

@темы: історія, архітектура, цікаві факти

---

Цікава історична розвідка від Будинку-музею Т.Г.Шевченка у Києві.

Майдан 1840-х рокі. Яким він був, і що бачив тут Шевченко?

www.facebook.com/hatyna.shevchenka/photos/a.443...

@темы: історія

---

Будівля на розі вулиць Богомольця і Орлика, де розташовується центр культури і мистецтв МВС ледь нагадує довоєнну споруду, оскільки реконструкція (1980 р.) надала їй нових модерністичних форм. Збудована як клуб особистого складу спецпідрозділів ОДПУ (1931 р.) за проектом В. Осьмака.

@темы: архітектура

---

Будинок за адресою вул. Спаська, 16-Б є однією з небагатьох пам'яток архітектури, що вціліли у пожежі Подолу 1811 р. Має фольклорну назву "Будинок Мазепи".
З кінця XVII століття будинок та садиба довкола нього належали родині Сичевських — Мартину Сичевському та його сину Стефану, який з 1711 року був священиком розташованої неподалік Спаської церкви. Вважається, що саме він збудував у родовій садибі одноповерховий мурований будинок з глибокими льохами та циліндричними перекриттями.
Нащадки Сичевського у 1787 році продали садибу купцю Козьмі Усовичу за 1400 карбованців.. Після смерті Усовича та його дружини садиба була продана за борги, потім ще перепродавалася і врешті, у 1810 році, перейшла у власність київського купця Івана Петровича Покровського. Та вже через рік, у 1811 році, на Подолі сталася грандіозна пожежа, внаслідок якої будинок Покровських втратив дерев'яний дах.
Після пожежі відбудовою будинку керував відомий київський архітектор Андрій Меленський, що надав будівлі риси класицизму: над одноповерховою спорудою було збудовано другий поверх, який прикрасили фронтоном з двома колонами.
1841 року після смерті Івана Петровича Покровського ділянку успадкував його син — купець 2-ї гільдії Григорій Іванович Покровський (1819—1897), київський міський голова у 1857—1860 роках.
До 1910 будинком володіла його дружина, яка заповіла садибу своїм онукам Морачевським, які володіли садибою на Спаській до революції 1917 року.
Після революційних подій 1917—1921 років будинок було націоналізовано і віддано під комунальні квартири, проте у 1980-х роках ці квартири було ліквідовано, і старовинна будівля протягом десятиліття стояла пусткою.
Нове життя «будинку Мазепи» почалося на початку 1990-х років. З березня 1993 в «будинку Мазепи» працює Музей гетьманства.

Фото українського етнографа, археолога, члена Київського товариства старожитностей і мистецтв Д. Щербаківського. Поч. ХХ ст.

@темы: архітектура

---

«Будівля нагадує літаючу тарілку, можливо, судно із «Зоряного шляху», яке здійснило аварійну посадку посеред київського житлового масиву».

CNN пише про про закинутий автобусний парк на Дарниці як про приклад радянського модернізму:

www.the-village.com.ua/village/city/city-news/2...

@темы: транспорт, архітектура

---

Сергій Григор'єв. "Ранок на Хрещатику", 1963 р.

@темы: живопис