У 1934-1936 рр. на Костьольній вулиці, 10 за проектом арх. М. Гречини споруджено семиповерховий житловий будинок для робітників Укрм’ясопромтресту. Головний фасад будинку поєднує дві протилежні течії — конструктивізм і радянський класицизм, оскільки проект розроблявся під час зміни ідейно-стильових орієнтирів в архітектурі. Конструктивізм почав критикуватися як прояв формалізму, тож М. Гречина, щоб убезпечитися від обвинувачень, центром композиції зробив пристінний портик на високих базах, який доповнив на рівні 4-го поверху скульптурами робітників і селян. Стан цементних скульптур наприкінці 1990-х років було визнано аварійним, тож їх зняли з метою реставрації, але на місце так і не повернули.



1936 рік


1958 рік

@темы: архітектура

---

Київські пейзажі художника Олександра Хвостенко-Хвостова, 1950-і рр.

@темы: мистецтво, живопис

---

У 1939 р. на бульварі Шевченка, 58 було збудовано житловий будинок для працівників заводу “Ленінська кузня” за проектом архітектора О. Смика. Не дивлячись на свій абсолютно простий вигляд, прийоми, застосовані в оздоблені споруди, дуже сильно вплинули на післявоєнну архітектуру Києва: фасад верхніх поверхів не оштукатурено, останній поверх прикрашено круглими орнаментальними вставками; оздоблення перших поверхів навіяно традиціями давньоруського зодчества, коли чергуються ряди виступаючої цегли; балкони чергуються з еркерами та ін. Саме ці прийоми стали популярними серед київських архітекторів у 1950-х рр., коли виникла необхідність у відході від надто популярної у ті часи класицистичної стилістики.



Будинок заводу “Ленінська кузня”, 1941 р.

@темы: архітектура

---

Сидорук Володимир Федорович (1925-1997). "Київ. Лівий берег", 1975 рік

@темы: живопис

---

Першою роботою молодого архітектора Анатолія Добровольського був проект житлового будинку для вищого командного складу КВО на розі Золотоворітської і Рейтарської вулиць, який він виконав у 1934 р. під керівництвом Й. Каракіса. Будинок розрахований на 16 квартир, складався з 4-поверхової частини вздовж Золотоворітської вулиці та 5-поверхової наріжної частини. Під карнизом даху йшла смуга віконець для освітлення горища. У стилістиці будинку поєднувались як конструктивістські елементи, так і елементи неокласики. На жаль, первісний задум був спотворений: у 1967 р. надбудовано 5-й поверх, фасад пофарбовано у два різні кольори, а балкони засклені, таким чином цікавий постконструктивістський прийом рішення фасаду знищено.

Проект житлового будинку для вищого командування КВО, 1934 р.



Сучасний вигляд будинку на розі Золотоворітської і Рейтарської вулиць.

@темы: архітектура

---

Після перенесення у 1934 р. столиці УРСР з Харкова до Києва, постало питання про помешкання для вищого керівництва республіки, зокрема працівників Центрального комітету КП(б)У. Для цього на вулиці Кірова (нині Грушевського) неподалік фортечної Микільської брами у 1935 р. було зведено житловий будинок для ЦК КП(б)У. Проект будинку розробив у 1934 р. харківський зодчий О. Бекетов, який був представником класичного напрямку, тому й будівля була витримана в нових для радянського Києва формах: із застосуванням напівколон, портиків та інших елементів, характерних для класицизму. Загалом архітектурний стиль цього будинку сильно вплинув на подальшу забудову столичного Києва, яка тяжіла до застосування прийомів монументального неокласицизму.

Будинок на вул. Грушевського, 9. Сучасний вигляд.


Житловий будинку для співробітників ЦК КП(б)У на вулиці Кірова. 1937 р.


О. Бекетов. Проект житлового будинку для співробітників ЦК КП(б)У в Києві. Фасад з боку вулиці Кірова. 1934 р.

@темы: архітектура

---

У рамках столичної реконструкції Києва і перетворення його на “зразкове соціалістичне місто”, дуже багато уваги приділялося малим архітектурним формам. Оскільки стихійне розташування і незграбний вигляд МАФів дуже псував вигляд Києва, у 1935 р. було вирішено розробити нормативи і стандарти щодо правил торгівлі та зразкові проекти для торгових і обслуговуючих павільйонів: кіосків для продажу води і морозива, газетних розкладок, пунктів для чистки взуття тощо. Нове будівництво неабияк облагородило київські вулиці, однак через певний час всі ці благі починання нівелювалися відсутністю належного обслуговування торгового місця а також “самодіяльністю” працівників, які поруч із кіосками починали робити прибудови, хаотично розвішувати електропроводку та виcтавляти поруч діжки, ящики та іншу тару.

Торговий павільйон для продажу морозива та газводи.

@темы: цікаві факти

---

У 1932-1933 р. на Голосіївському проспекті, 56 було збудовано пожежну частину, розраховану на 2 машини і 3 кінні екіпажі. Це була перша пожежня, збудована на тодішній київській окраїні, Деміївці. Нині це самостійна державна пожежна частина №8.

@темы: архітектура, цікаві факти

---

У 1931 р. на розі вулиць Леніна і Воровського (Хмельницького і Хрещатика) розгорнулося будівництво “Будинку установ №2” – адміністративної будівлі нового типу. Вона складалася з двох об’ємів: 7-поверхового будинку на вул. Леніна із закругленою наріжною частиною, “врізаною” у менший за висотою прямокутний об’єм на Хрещатику. У 1934 р. будівництво перепрофілювали на “Дім книги” - для розміщення видавництв. На той час цей будинок було розкритиковано у пресі як зразок “буржуазного формалізму” і навіть перероблення фасаду не допомогло — майже завершену до кінця споруду за наказом міськради було розібрано, а на її місці зведено ЦУМ.

@темы: ретро-фото, історія, архітектура

---

Труханів острів, 1935 р.

@темы: ретро-фото

---

Житловий будинок Вукоопромради. Збудований на вул. Саксаганського, 65 у 1935 році за проектом архітекторів М. Холостенка та І. Хоменка. Характерною прикметою будинку є його дугоподібний план, що повторює вигин вулиці на цій ділянці забудови.
Проектом передбачалось добудувати другу чергу будинку з боку Тарасівської вулиці і оздобити його бараельєфами і скульптурами, однак замість цього було споруджено у 1950-х роках 6-поверховий житловий будинок вітамінного заводу.

Перспектива будинку Вукоопромради. Проект 1935 р.



Сучасний вигляд будинку по Саксаганського 65


Перехрестя Тарасівської і Саксаганського, 1950-і рр.

@темы: архітектура

---

Ми вже ніколи не побачимо його. Той Хрещатик, як і низка будівель, що знаходилися на сусідніх вулицях, залишився у минулому разом зі своїми легендами і знаковими місцями. Бо наприкінці вересня 1941 року він перетворився на руїни.

Як знищували старий Київ, якого ми вже ніколи не побачимо

@темы: історія

---

Житловий будинок для інженерно-технічних працівників збудований на вул. Дарвіна, 5 у 1934 р. Відзначається індивідуальністю та співмасштабністю, створює пластичний просторовий акцент завдяки зміщенню в глибину п'ятиповерхового корпусу відносно чотириповерхового об'єму, розташованого вздовж вулиці. За об’ємно-планувальним вирішенням належить до найкращих у Києві будівель, зведених у стилі пізнього конструктивізму.




Проект будинку ІТР на вул. Дарвіна, 5, 1933 р.

@темы: архітектура

---

Художник Валерій Франчук: "Лавра", 2007 (полотно, олія).

v-franchuk.com.ua

@темы: мистецтво, живопис

---

Цікава стаття, рекомендую:

Редкий транспорт киевских улиц

@темы: транспорт

---

Найменш відомим серед архітектурного доробку відомого архітектора Павла Федотовича Альошина є житловий будинок Всеукраїнської Ради профспілок, оскільки ні сама будівля, ні її якісні фотографії не збереглися.
Проект будинку, складений у 1934 р. архітекторами П. Альошином і О. Колесниченком, передбачав зведення на розі площі Калініна (Майдан) та провулку Т. Шевченка п’ятиповерхового будинку, який мав стати однією з домінант площі. Перші два поверхи мали прикрашати дощатий руст та рельєфні панно. Однак у 1937 р. з метою здешевлення будівництва, в проект були внесені корективи: відмовилися від рельєфів та балконів. Будівельні роботи завершено восени 1938 р., однак простояв будинок недовго — у вересні 1941 р. його було висаджено в повітря відступаючими радянськими військами.

Проект будинку, 1934 р.



Площа Калініна, кінець 1930-х років

@темы: історія, архітектура

---

Добре всім відома будівля Національного музею історії України на Старокиївській горі первісно призначалася не для музею, а для художньої школи, а знаходитись мала на нинішній вулиці Хмельницького. Проект художньої школи розробив архітектор Йосип Каракіс у 1936 р., розмістивши її на місці, де зараз Київпроект. Однак влада на чолі зі С. Косіором вирішила, що школу варто збудувати на фундаментах Десятинної церкви. Архітектор виступив у конфронтацію з цим рішенням, бо не бажав, аби цінну археологічну пам’ятку забудовували. Врешті було знайдено компромісний варіант, за яким школа розміщувалася на самому краї Старокиївської гори. За проектом 1937 р. фасад школи мали прикрашати статуї, однак від цього довелося відмовитися.
З 1944 р. тут знаходиться історичний музей.

Проект 1937-го року

@темы: історія, архітектура

---

Миколаївський ланцюговий міст, 1918 р.




Радянська площа (Майдан), 1930р.



вул.Карла Маркса (Городецького), 1930-і роки.



Площа Сталіна (Європейська), 1948р.

@темы: ретро-фото

---

В кварталі між вулицями Діловою і Федорова по вулиці Великій Васильківській привертає увагу своїм темним кольором і цікавим фасадом будинок № 69. Він був збудований у ~1937 р. за проектом харківського архітектора Миколи Чорноморченка як адміністративний. Тривалий час це був найвищий будинок в околиці, аж до спорудження у 1950-х рр. сусідніх житлових будинків, на фоні яких він виділяється темним тинькуванням, характерним для другої половини 1930-х рр. Головним акцентом фасаду є великий паладіанський ордер у вигляді двох витончених тосканських півколон, які разом із півциркульними перемичками утворюють аркаду. Нині тут знаходиться НДІ геодезії та картографії з магазином карт і атласів.

@темы: архітектура

---

Багато хто не знає, тому що мало хто там бував, але у Києві є справжня вулиця-привид - Петрівська.

Відома з кінця ХІХ ст. як Вознесенький Яр вона спускалася від Вознесенського узвозу до Глибочицької, потопаючи в мальовничій зелені місцевості, відомої, як Кудрявець. Сучасну назву отримала у 1907 році.
Старі світлини показують, що це була вимощена бруківкою вулиця з типовими київськими будиночками. До кінця 1980-х тут ще проживали люди, далі будинки з причин аварійності почали один за одним зноситися. До кінця 90-х Петрівська набула свого сучасного вигляду.
У нижній частині вулиці стоять гаражі та склади. У верхню ж можна потрапити, знайшовши вузеньку стежину у чагарниках.
У 1897 році над вулицею перекинуто місток-віадук за проектом цивільного інженера Володимира Безсмертного, який наразі є найстарішим з існуючих у Києві. До речі, Володимир Безсмертний — автор усім відомого "Будинку з Котами" на Гоголівській, 23 та такого ж вічнозеленого "Будинку з Ірисами" по вул. Мельникова, 8.

@темы: ретро-фото, вулиці Києва