Київська районна електростанція (раніше ТЕЦ-2 або КРЕС) розташована в Києві на вулиці Електриків, 15-17.
Одна з найперших значних промислових споруд Києва в ХХ столітті у стилі конструктивізму. Важливе джерело теплопостачання міста. 21 січня 1986 року станція внесена до обліку пам'яток містобудування й архітектури місцевого значення.
Електростанція була закладена 26 серпня 1926 року на Рибальському півострові. Будівництво велось під керівництвом головного інженера Б. Доманського, його помічника М. Оберучева та архітектура М. Паруснікова.
Перший турбогенератор запустили 1 травня 1930 року, другий — у квітні 1933 року. Перший турбогенератор, виготовлений німецькою компанією Броун-Бовері, мав потужність 11 300 кВт. Другий, потужністю 10 000 кВт, виготовив ленінградський завод «Електросила».
1935 року здали в експлуатацію третю турбіну на 25 000 кВт.
З початком німецько-радянської війни устаткування електростанції евакуювали. Після відновлення в Києві радянської влади станція відновила свою роботу. 1949 року потужність електростанції досягла 81 000 кВт. У 1960—1961 роках на станції було встановлено теплофікаційне обладнання.
КРЕС спочатку працювала на пиловугільному паливі. Згодом її переобладнали на використання газу і мазуту.

Фото: Олексій Карпенко

@темы: цікаве, архітектура

---

Першою в Києві школою, яка суміщала загальну середню і музикальну освіту стала школа-десятирічка ім. М.Лисенка, збудована у 1935 р. в Музикальному провулку за проектом Йосипа Каракіса. Одночасно під кутом до школи було прибудовано концертний зал консерваторії. Будівлі були вирішені у перехідному стилі від конструктивізму до радянського неокласицизму.
Школа і консерваторія згоріли в 1941 р. Залишки стін було включено до нових споруд телебачення та Будинку архітектора.

Проект 1935 року



Фасад музикальної школи ім. Лисенка, 1935 р.


Вид на вежу концертної зали консерваторії. 1935 р.

@темы: архітектура

---

2 червня 1913 р. від Царської (тепер - Європейська) площі до Троїцької площі (тепер - НСК "Олімпійський") вирушив у рейс перший київський автобус, розрахований на 25 сидячих місць. Вартість проїзду - 10 копійок. За день роботи кожен автобус мав 15 карбованців чистого прибутку. Міська влада закупила 5 автобусів фірми "Бенц" за ціною 9,7 тис.рублів за одиницю.

@темы: транспорт

---

У 1934 р. після того як Київ став столицею УСРР, постала нагальна потреба у якісних готелях, більшість яких на той час займали різні контори. Готель “Grand-hotel” на Хрещатику 22, який до революції вважався другим за якістю після “Континенталю”, було вирішено перебудувати і надбудувати двома поверхами. Проект реконструкції виконав архітектор Павло Альошин, завдяки якому будівля готелю отримала новий фасад і разом із сусідньою будівлею наркомату зв’язку сформувала нове обличчя Хрещатика. Цей готель, на відміну від інших, зберіг “буржуазну” назву і вважався одним з найкращих у місті і міг приймати іноземців.
У вересні 1941 р. “Гранд-готель” згорів, руїни готелю були розібрані в 1943 р.

@темы: історія, архітектура

---

Головну площу Києва з початку ХХ ст. прикрашав фонтан, що стояв у круглому сквері біля міської Думи, який однак зник у часи післяреволюційної розрухи. Лише після того, як місту повернули столичний статус, знову зайшла мова про реконструкцію скверу і відновлення фонтану. Проект реконструкції підготували архітектори М. Анічкін і М. Онищенко. У 1935 р. було встановлено новий варіант фонтану у вигляді чавунної чаші, біля підніжжя якої прилаштувалися бронзові статуї радянських фізкультурників. Місце біля нового фонтану стало одним із улюблених місць відпочинку киян. В темну пору вмикалась підсвітка водяних струменів.
Під час Другої світової війни скульптури було пошкоджено, тому їх було знято, а сама чаша профункціонувала до 1978 р., коли була замінена новим великим водограєм.

1936-37 рр.

@темы: київські фонтани

---

Крисаченко Анатолій: "На схилах Дніпра", 1953 рік (полотно, олія).

@темы: живопис

---

У 1936 р. на Тимофіївській вулиці, 9 (нині Коцюбинського) за проектом архітектора А. Недопаки почали зводити шестиповерховий житловий будинок для членів Української академії наук. За первісним проектом будинок мав мати два крила, що виходили б як на Тимофіївську вулицю так і на бульвар Тараса Шевченка та з’єднуватися високою кутовою частиною, прикрашеною скульптурами. Однак крило з боку бульвару так і не було збудовано, таким чином вцілів неоґотичний особняк Івана Терещенка 1875 р.

@темы: архітектура

---

Анатолій Петрицький. Не сад - вулиця Києва. 1961 р.

@темы: живопис

---

Будинок з котами та Будинок з ірисами: київські перлини архітектора Безсмертного

@темы: архітектура

---

Травматологічний корпус Ортопедичного інституту, збудований у 1934 р. в Маріїнському парку. Фасад було дещо змінено, від відкритих лоджій відмовились. Нині це корпус Міністерства охорони здоров’я України.

@темы: архітектура

---

Подільська брама або Верк – укріплення в комплексі Печерської фортеці, здатне вести самостійну оборону, прикриваючи підступи до Ланцюгового моста. Зведено 1854 р. за проектом П. Таманського.
Верк підірвано та розібрано у липні 1951 р. у зв'язку з розширенням Набережного шосе.

@темы: архітектура, #втрачено

---

Одне з найстаріших фото Києва - 1870-х років.
Фото зроблене з підніжжя Андріївської церкви. Вид на Андріївський узвіз, що забудований лише 1-2-поверховими будинками. Перед нами дві гори - пласка гора Уздихальниця, далі - Флорівська/Кисилівка або Замкова. Справа Поділ.

@темы: ретро-фото, місцевості Києва

---

В середині 1930-х рр. було розпочато реконструкцію колишнього Купецького саду, що отримав назву Піонерського. Вдало використовуючи рельєф дніпровських круч були збудовані оглядові майданчики, кафе і ресторани, з яких відкривалась живописна панорама лівого берега Дніпра. Нижче балюстради оглядового майданчика було поставлено літнє кафе із напівкруглою залою, оточеною колонадою та відкритим майданчиком на даху. Найімовірніше, що кафе згоріло у 1943 р.
Пізніше на його місці облаштували танцювальний майданчик “Жабу”, а нині, на жаль, це місце захаращене тв занедбане.

@темы: ретро-фото, архітектура, #втрачено

---

Художник Петро Козловський
"Київ. Холодна весна 2020 р."

@темы: живопис

---

Дарницьке соцмісто: як артилерійський полігон перетворювали на «рай для робітників»

@темы: історія, цікаві факти

---

Під час артилерійського обстрілу більшовиками Києва у 1918 р. згорів будинок Якова Бернера на розі Хрещатика і Фундуклеєвської вулиці (Хмельницького). У 1920 р. руїни будинку було висаджено в повітря, а садибу очищено. Спочатку на звільненому місці спорудили невелику легку споруду, що призначалася для буфету-їдальні. Пізніше їдальню переробили на павільйон-звіринець, де відвідувачі могли побачити різноманітних екзотичних тварин. На поч. 1930-х рр. на цій ділянці розгорнулося активне будівництво спочатку адміністративної будови, а згодом — Центрального універмагу (ЦУМ).

@темы: історія, цікаві факти

---

Хрещатик. Листопад 1943 року
Фото: Аркадій Шайхет

@темы: ретро-фото

---

З 1934 р., після того як Київ став столицею України, почалося активна забудова лівобережжя. Чи не в першу чергу промислове будівництво зачепило дарницький залізничний вузол, для потреб якого почалося зведення Дарницького вагоноремонтного заводу, який мав стати чи не найбільшим підприємством Києва. При заводі залізничне відомство почало зводити житлове селище, однак це було не погоджено з Архітектурно-планувальним управлінням при Київраді, за планами якої житлове будівництво мало провадитися в районі Старої Дарниці. Тим не менш у 1935 р. селище було збудовано безпосередньо біля заводу, через що довелося переробляти лівобережну частину першого Генплану Києва. Проте через відірваність від інших районів лівобережжя селище ДВРЗ тривалий час мало проблеми з енерго- і водопостачанням.

Житлова забудова ДВРЗ, 1936 р. Фото М. Галущенка.


Трамвай прямує по Алма-Атинській вул., 1937 р.

@темы: ретро-фото, місцевості Києва

---

Маріїнський палац, 1960-ті роки. Фото: Борис Градов

@темы: ретро-фото

---

Яскравий житловий будинок навпроти театру І. Франка (площа І.Франка, 5)

Тут знаходилась Восьма Київська гімназія, працювали і навчалися відомі діячі культури, зокрема видатний артист балету Серж Лифар.
Споруджений був 1899 року на замовлення власника садиби за проектом архітектора А.-Ф. Краусса. Але вже 1915 р.власник, І. Дьяков, уклав з директором Восьмої чоловічої гімназії Й. Павловичем договір про передачу в найм терміном на десять років частину своєї садиби з цим будинком. Проте із встановленням радянської влади будинок націоналізували.
Ця будівля була ідеальним приміщенням для школи завдяки розплануванню. Тут був електричний підйомник, електровентиляція, каналізація та центральне парове опалення. На чотирьох поверхах містилися класні кімнати, канцелярія й архів, кімнати класних наглядачів, кухня, кабінет і квартира директора, фізичний кабінет, рекреаційна кімната, а також католицький клас, актова зала і церква.

@темы: архітектура