На розі Хрещатика та сучасного Майдану Незалежності розташовувався будинок колишнього Дворянського зібрання.
У 1960-х там містився Будинок вчителя, на першому поверсі - друкарня. На даху - реклама таксі, а також дзеркал і термосів. Будинок знесений. Зараз на цьому місці - Будинок профспілок. Фото 1961 року, з архіву В. Жук.

@темы: #втрачено

---

Вул. Михайлівська 17\2.
Житловий будинок, зведений за зразковим проектом у 1857—1862 роках у стилі пізнього класицизму. Добудовувався в 1872 році (архітектор Микола Юргенс), 1879 та 1883 роках (архітектор Володимир Ніколаєв).

@темы: архітектура

---

Багато крутих світлин столичних трамваїв і ліній, які, на жаль, вже не з нами:

www.paddlesteamers.info/Trams/Kiev/Kiev%201985....

@темы: київський трамвай

---

Київ, 1920-ті, площа ІІІ Інтернаціоналу (нині Європейська).
На передньому плані - пасажирський павільйон трамваю.

@темы: ретро-фото

---

У Києві серед багатьох фонтанів є кілька схожих один на одного. Це відомі фонтани Термена. Чавунні фонтани було відлито на київському заводі Олексія Федоровича Термена у 1899-1901 роках за проектом архітектора Олександра Шиле. Вартість кожного з них, з установкою, фарбуванням та бетонним басейном, сягала 6 тис.рублів.
Всього фонтанів було вісім.
До наших днів дійшли лише 7 фонтанів: у сквері біля Золотих воріт, у Міському саду, у Маріїнському парку, на площі Івана Франка, на вулиці Олеся Гончара (був перенесений з Софійської площі), на Володимирській вулиці та у сквері на вулиці Івана Федорова.
Фонтан, який знаходився на площі Льва Толстого безслідно зник 1920 року.

Фонтан Термена у сквері біля Золотих воріт


Фонтан Термена у Міському саду


Фонтан на площі Івана Франка


Фонтан у Маріїнському парку


Фонтан на вул. Олеся Гончара


Малий фонтан Термена на Володимирській вулиці


Малий фонтан Термена на вулиці Івана Федорова


Єдиний фонтан Термена, який не зберігся до наших часів, зник у 1920 році

@темы: київські фонтани

---

У Національному музеї “Київська картинна галерея” розпочала роботу виставка “У вимірі часу. Визначні колекції ХІХ-поч.ХХ ст.”.

bigkyiv.com.ua/tvory-ajvazovskogo-ta-shyshkina-...

Як повідомляє Департамент культури КМДА, виставка поєднує унікальні полотна із фондів музею, які раніше рідко презентувалися, та вже знайомі роботи митців з основної експозиції Картинної галереї.

Це 18 творів різних періодів “володаря морської стихії” Івана Айвазовського, рідкісні графічні малюнки “царя лісу” Івана Шишкіна, які не представлені в основній експозиції музею, романтичні полотна майстра портретного жанру пушкінської епохи Василя Тропініна та різносюжетні картини Зінаїди Серебрякової – першої жінки, що увійшла в історію вітчизняного образотворчого мистецтва.

Виставка триватиме до 31 грудня у Київській картинний галереї (вул. Терещенківська, 9), години роботи – з 10 до 17:45 (понеділок та четвер – вихідні).
Квитки можна придбати на вході до музею.

@темы: живопис, виставки

---

Русанівський міст — міст через Русанівську протоку Дніпра на Броварському шосе в нинішніх межах міста Києва, що в 1906–1943 роках сполучав Труханів острів і Микільську слобідку.

Під час спорудження Ланцюгового мосту в середині XIX століття було побудовано чотири дерев'яні мости, які вели до Микільської слобідки та Броварського шосе. Під час весняних повеней ці мости регулярно руйнувалися.
У 1903–1906 роках замість дерев'яних через протоку був побудований металевий міст[. Автори проекту — інженери Микола Бєлелюбський, Григорій Кривошеїн і архітектор Володимир Апишков.
Рух через міст було відкрито 11 (24) жовтня 1906 року.
У 1912 році по оновленому мосту в Дарницю був пущений бензотрамвай.
У червні 1920 року Русанівський міст, так само, як і всі інші київські мости через Дніпро, було зруйновано відступаючими польськими військами. Відновлення його проведено протягом 1924—1925 років за проектом професора Євгена Патона. У 1930-х роках трамвайну лінію було електрифіковано.
Під час відступу Червоної армії у вересні 1941 року міст був підірваний. Німці, скоріш за все, не відбудовували його, оскільки за відсутності мосту через основне русло Дніпра він не мав стратегічного значення. У післявоєнний період міст також не стали відновлювати. У 1945 році розібрали металеві конструкції й демонтували залишки прольотів.
У 1965 році для спорудження лівобережної ділянки Святошинсько-Броварської лінії метрополітену на його місці був збудований Русанівський метроміст.

Русанівський міст (ілюстрація з книги 1913 року)

@темы: київські мости

---

Сквер на Думській площі. Ілюстрація з альбому "Види Києва" 1911 року

@темы: ретро-фото

---

Художник Василь Іванович Штернберг.
"Вид на Поділ у Києві" (1837)

Вид на Поділ вздовж західної сторони вул. Боричів Тік.
Посередині - Покровська церква, праворуч від неї - церква Миколи Доброго, ліворуч - собор Флорівського монастиря.

@темы: мистецтво, живопис

---

Цікавий матеріал про садибу Андрія Муравйова, яка колись знаходилася на Андріївському узвозі навпроти Андріївської церкви.

spraga.info/2021/10/07/usadba-andreja-muravjova...

@темы: історія, архітектура

---

На поч. 1950-х рр. на Олегівській вулиці, 36 за типовим проектом архітектора Жукова було збудовано гуртожиток для працівників Подільської радіовежі. Він мав п’ять поверхів і був декорований у ретроспективних формах бароко та виступав домінантою в забудові Щекавиці. В останні роки кол. гуртожиток орендували різні установи під офіси. На жаль, влітку 2021 р. будівлю знесли під будівництво ЖК “Тет-а-Тет”.

@темы: архітектура, #втрачено

---

Площа ІІІ-го Інтернаціоналу (тепер - Європейська площа), 1920 рік

@темы: ретро-фото

---

"Дніпро під Подолом". Фото 1880-х років.

@темы: ретро-фото

---

Наприкінці ХІХ ст. в садибі на Ярославому Валу, 15, що належала професору-психіатру Івану Сікорському було зведено одноповерховий будинок у стилі неоренесанс. У 1914 р. у дворі будинку збудував свій перший вертоліт Ігор Сікорський. Тинькований фасад декорувався коринфськими пілястрами, вікна оздоблювалися лиштвами з ліпленням. Зруйновано в 1950-х рр. для спорудження готелю “Червона зірка”.

Фото 1930-х рр.


Ігор Сікорський зі своїм вертольотом, 1914 р.

@темы: ретро-фото, архітектура, #втрачено

---

Хрещатик початку ХХ ст. на комп‘ютерній відеореконструкції.
Ці кадри є нарізкою із віртуальної екскурсії, що доступна у Музеї історії Києва.

@темы: відео, історія

---

24.09.1941 в центрі Києва розпочалася хвиля вибухів. Перед відходом радянських військ місто було заміноване. Прийшов час - і вибухові пристрої зірвали диверсійні групи НКВС.
Вибухівку закладали заздалегідь військові інженери, підривали її за допомогою радіокерованих фугасів. Через вибухи сотні людей загинули. Радянські джерела писали про 300 загиблих нацистів, однак військовий комендант Києва генерал-майор Курт Ебергард залишив повідомлення, що внаслідок вибуху загинуло значно більше мирних киян, які прийшли здавати свої радіоприймачі або стояли в черзі в комендатуру на реєстрацію, ніж німців.
Від вогню зайнялись інші споруди. Пожежі, яка охопила майже весь Хрещатик і прилеглі вулиці, сприяло те, що більшість будинків мали дерев'яні перекриття і перегородки, у підвалах зберігалися дрова і вугілля, а на кухнях — гас. 25 вересня німці організували евакуацію мешканців центральних вулиць і підірвали ще кілька будівель, щоб спинити поширення вогню. Однак пожежа тривала до 29 вересня.

Фото з колекції Стефана Машкевіча.

@темы: ретро-фото, історія

---

Самуїл Каплан. "Осінь у місті. Хрещатик", 1973 рік

@темы: живопис

---

Київські модернові будинки

Про прекрасне твіт=)

Тут буде потік про київські модернові будинки

— Дáрегросс Кáтезька (з пошкодженням) (@DaregrossK) February 14, 2021

@темы: архітектура

---

Кілька днів тому помер Флоріан Юр'єв. Зазвичай перед іменем пишуть регалії чи посаду людини. Однак для нього це майже неможливо, настільки багато він зробив.

Можливо, це останнє його інтерв'ю, почитайте його.

platfor.ma/topics/people/kolir-zvuku-florian/

@темы: мистецтво, культпростір, відомі кияни

---

Як будували Миколаївський костел?

В кінці ХІХ століття в Києві мешкало до 30 тис. людей католицького віросповідання (майже всі поляки) й потужностей існуючого Олександрівського костелу вже не вистачало. Тому в 1896 році більше тисячі прихожан спрямували звернення до київського губернатора Лева Томари з проханням звести ще один костел.
Влада погодилася й почала шукати земельну ділянку. Планувалось, що це може бути Либідська, Бульварна дільниці або ж Солом'янка. На вулиці Кузнечній (сучасна Антоновича) полковник Полянський заповів для костела землю, але вона виявилась надто малою для будівництва. Тому її продали, аби гроші спрямувати на реалізацію проекта.
Врешті-решт, міська Дума в січні 1897 року виділила католицькій громаді землю на Великій Васильківській, 75. Там знаходились склади лісу, які наказали перемістити.
Вже наступного року громада обрала комітет з будівництва костелу на чолі з Леонардом Янковським. Він звернувся до Петербурзького товариства архітекторів, аби провести конкурс на кращий ескізний план храму. На конкурс надійшло 30 ескізів, з яких чотири відмітили грошовими преміями. Саме їх виставили на огляд в будинку Хрякова на Бібіковському бульварі. Киянам найбільше сподобався ескіз студента Інститута цивільних інженерів Станіслава Воловського.
Комітет запропонував втілити його ідею в життя київському архітектору Владиславу Городецькому. Проте, у своїх кресленнях Городецький дещо змінив порівняно з планом Воловського. Зокрема, знизив висоту обох веж. Кошторис проекту він визначив в 237 тисяч рублів.
В 1899 році проект Городецького затвердило Міністерство внутрішніх справ. Комітет організував конкурс підрядників, на якому переміг Лев Гінзбург, який погодився виконати усі будівельні роботи за 245 тис. рублів.
Освячений костел був 6 грудня 1909 року. Сучасники порівнювали його з віденською Votiv Kirche, яку збудували за наказом імператора Франца Йосифа. Казали, що костел св. Миколая навіть перевершив її.
Скульптури храму були виконані в майстерні скульптора Еліо Саля. А облицюванням споруди займалися варшавські майстри. 40 вітражів костелу виконали фахівці майстерні художнього живопису на склі Ернста Тоде з Риги.

@темы: ретро-фото, архітектура