Головний вхід до Ботанічного саду ім. академіка О. В. Фоміна наприкінці 1930-х років. Нині на його місці наземний вестибюль станції метро “Університет”.
На taxflix виклали абсолютно виняткове кіно на 10 хвилин про голубівників Києва, людей, які розводять голубів. Це про любов, про те, як хобі з дитинства стає сенсом життя і приводить життя до ладу. Дуже просте кіно-замальовка, від якого стає тепло і затишно на душі. Стрічка безкоштовна до кінця березня, можете подивитися її за нуль гривнів тут:
Київські пам’ятки та архітектурні ансамблі у виконанні майстра архітектурного пейзажу Юрія Івановича Химича. Світлини робіт з альбому «Пам’ятки архітектури Києва у творчості Юрія Химича» (2003).
Найпершим пам’ятником у Києві стала колона, яку коштом киян на початку ХІХ ст. збудували над каплицею, що стояла над Хрещатицьким джерелом (тепер – неподалік від Набережного шосе). За легендою, у цьому джерелі київський князь Володимир Святославович охрестив усіх своїх 12 синів. Джерело вважається однією з православних святинь. Тому над ним здавна споруджували дерев’яні каплиці, до нього прямували хресні ходи. У 1802–1808 рр. за проектом архітектора А. Меленського була побудована кам’яна каплиця-аркада з 18-метровою колоною. Увінчав колону хрест, встановлений на кулі. Відтоді починається історія цього пам’ятника, який у ХІХ ст. називався «нижнім пам’ятником князю Володимиру». Після революції культивувалася інша назва – пам’ятник Маґдебурзькому праву. Ця назва виникла через те, що пам’ятник побудували тоді, як 1802 р. російський імператор Олександр І підтвердив привілеї про повернення Києву маґдебурзького права. читать дальшеДо нашого часу пам’ятник зберігся не повністю. У роки радянської влади каплиця була зруйнована, джерело замкнули до колектора, а хрест зняли. Лише 1988 р., до 1000-ліття прийняття християнства, були проведені відбудовчі роботи. Тоді колону реставрували, її знову увінчав позолочений хрест, але каплиця та басейн з фонтаном відновлені не були. Замість каплиці залишилися лише три аркові отвори (текст з видання: Кальницький М., Малаков Д., Юркова О. Нариси з історії Києва. Київ. 2002. С. 91).
Михайлівська водонапірна вежа на верхній терасі Володимирської гірки. Була частиною київського водопроводу. Споруджена в 1872 р. (інженери - Ф.Донат, А.Струве, архітектор - А.Шилле). Вежа мала резервуар на 220 тисяч літрів. Будівлю розібрано в 1930-ті роки.
Першою в Києві теплоелектроцентраллю стала ТЕЦ ПЗЗ (Південно-Західної залізниці) при залізничній станції “Київ-Пасажирський”, збудована на території між вулицями Л. Толстого, Жилянською, Комінтерну та залізницею. ТЕЦ ПЗЗ постачала електроенергією і теплом підприємства ПЗЗ та прилеглий міський район. Проект ТЕЦ, розроблений архітектором П. Костирко, було затверджено у 1931 р. (1 черга) і у 1934 р. (2 черга). Перша черга станції вступила в дію 1937 р., друга – у 1940 р. Тоді було споруджено: головний корпус з розподільчим блоком, окремий корпус для щита керування, склад вугілля з двома естакадами для подання палива, водоочисна станція та прохідна. Обладнання (турбогенератори, котли) були вітчизняного виробництва. Після завершення другої черги будівництва, потужність ТЕЦ становила 37 тис. кВт. З початком війни обладнання було демонтовано та відправлено в тил.