Кирилівська церква, 1906 рік. Правіше на фото – трамвайне депо, засноване у 1891 році.

@темы: ретро-фото

---

Софійська площа, зима 1904-1905 років

@темы: ретро-фото

---

Засніжена Софійська площа, 1910-і. Позаду видніються куполи "оригінального" Михайлівського монастиря.

@темы: ретро-фото

---

Віра Чурсіна (нар. 1949 р.)

«Київ. Перший сніг», 1976

@темы: живопис

---

Проект забудови Хрещатика.

Архітектор Володимир Заболотний, 1944 р. Не реалізовано.
Єдиний проект, який мав ще на стадії проектування риси українського бароко. Всі інші проекти були у дусі типової сталінської архітектури.

@темы: історія, архітектура

---

"Союзним республікам було заборонено власноруч будувати об'єкти дорожчі за 3 млн. руб. Першим цю заборону порушив Петро Шелест, побудувавши у Києві Палац Культури "Україна". Він схитрив: попросив дозвіл на побудову сучасного кінотеатру. Коли виявили — був готовий перший поверх".

Трисерійний документальний фільм "Прокуратори України" десятирічної давнини, з серії про Петра Шелеста.
Хороша серія, дещо однобока (наприклад, при всіх об'єктивно позитивних і об'єктивно неґативних фактах про Шелеста не згадуються "шестидесятники" взагалі) та апологетична, але з поглядом із України і це теж непогано.

@темы: відео, історія

---

Костел святого Миколая, початок XX сторіччя

@темы: ретро-фото

---

5 листопада 1935 року було відкрито рух першою в Києві та Україні тролейбусною лінією.
Чотири тролейбуса марки ЛК-5, які вийшли за маршрутом №1, з'єднали площу Льва Толстого (зараз площа Українських Героїв) та вул.Червоноармійську (зараз Велика Васильківська).

@темы: транспорт, історія

---

Будівництво центрального залізничного вокзалу, 1869 рік.

@темы: ретро-фото

---

Актуальна й досі тема=)

Як в старому Києві отримували дозвіл на будівництво?

В другій половині ХІХ - на початку ХХ століття неодмінною умовою будь-якого будівництва в Києві мало бути керівництво будівельними роботами з боку професіонала. Це були випускники тих навчальних закладів, що давали освіту архітектора, інженера-архітектора, художника-архітектора, цивільного інженера, інженера-будівника, інженера шляхів сполучень.
Проте, ті, хто не мав такої освіти, мали можливість скласти іспити спеціальній комісії й отримати звання техніка-будівника, що теж давало цій людині право керувати будівництвом.
Ключовою дозвільною установою була губернське правління при губернаторі. Там для цього існувало так зване будівне відділення, що складалося з губернського інженера, губернського архітектора, молодшого інженера, молодшого архітектора, губернського механіка та діловода. Замовник надсилав туди заяву на будівництво, проект, кошторис й іноді - інженерні розрахунки. Проекти будинків громадського користування погоджувались ще з київським бранд-майором - начальником пожежної охорони.

Проте, губернське правління переймалося переважно нежитловими спорудами. Приватне житлове будівництво перебувало у віданні міської управи. Там працював керівник будівного відділення управи. Безпосередньо дозвільну функцію здійснював міський архітектор. Якщо в 1871 році він був один, то в 1912 році - їх працювало вже чотири.
Замовник приватного житлового будівництва подавав до управи план своєї садиби з позначенням місця будови, вигляд фасаду та креслення розподілу внутрішніх приміщень, підписку тої особи, яка буде відповідальним будівником. План садиби брався або візувався у міського землеміра.
Якщо з документами все було гаразд, креслення підписував член міської управи та один з міських архітекторів. Це власне й був дозвіл на будівництво.
Вся ця процедура була безкоштовною за виключенням невеликої плати за послуги землеміра. Хоча в 1872 році київська міська влада звернулась до міністра внутрішніх справ з проханням дозволити їй стягувати збір за дозволи на будівництво, але центральна влада не пішла їй назустріч.

Право подати скарги на будівництво до міської чи губернської влади мав будь-який киянин. Особливо цим правом часто користувались власники сусідніх з будмайданчиками земельних ділянок. В 1901 році начальник штабу Київського військового округу Володимир Сухомлинов поскаржився на будівництво по вулиці Банковій, що вів архітектор Владислав Городецький (знаменитий дім Городецького або Будинок з химерами). Він боявся що будівельні роботу спричинять зсув грунту й пошкодять будівлю штабу, що стояла навпроти. Лише спільний позитивний висновок губернського та міського архітекторів заспокоїв пильного військового.
Іноді право контролю над будівництвом в своїх цілях використовували аферисти. Так в червні 1914 року до забудовників почали приходити самозванці, які представляися агентами міського управління та, обов'язково знайшовши порушення будівельного уставу, вимагали хабаря.

@темы: історія, цікаві факти

---

Володимирський узвіз, 1890-і рр.

@темы: ретро-фото

---

Іван Красний
Старий Київ (1987 рік)

@темы: живопис

---

Майдан (на місці будівлі ліворуч зараз головпоштамт).
Тролейбус вказує, що фото зроблено в самому кінці 1935-го, або другій половині 1930-х. років.
До того в місті тролейбусів не було.

@темы: ретро-фото

---

Як киянам привозили кавуни до кавунової баржі?

На початку ХХ століття у серпні з Херсонської, Полтавської та Чернігівської губерній до Києва доставляли кавуни. На київській пристані їх зустрічала санітарна комісія. Незрілі і зіпсовані плоди спеціальні перевіряючі тут же розбивали і кидали в Дніпро. Цілі маси кавунів пливли за течією, а кмітливі мешканці Передмістної Слобідки ловили їх, плаваючи на човнах.

@темы: цікаві факти

---

Золоті ворота, початок 1930-х

@темы: ретро-фото

---

Паводок на Дніпрі, Труханів острів, весна 1970-го року.

www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/03/26/11799...

Гідропарк тоді був весь залитий водою, потяги метро не зупинялися, бо вода затоплювала перехід під насипом.

@темы: ретро-фото, історія

---

На фото зафіксована трамвайна катастрофа, що сталася вранці 20 січня 1927 р. Трамвай, розігнавшись на вулиці Гершуні (зараз О.Гончара), на розі з вулицею Леніна (зараз - Б.Хмельницького) зійшов з рейок і вдарився об трамвайний стовп, який, переломившись на троє, увійшов прямо в салон. Двох пасажирів і кондуктора було легко поранено. Причиною аварії були несправні гальма.

@темы: ретро-фото, історія

---

Сергій Шишко (1911-1997)
"Літній Київ", 1949 р.

@темы: живопис

---

Братський Богоявленський монастир на Подолі в Києві
1869 р.

@темы: ретро-фото

---

У 1920-х роках в Україні, окрім україномовних і російськомовних, були також і школи з польською мовою навчання.
Для підготовки учителів для польськомовних шкіл у Харкові було створено польський педагогічний технікум, який у 1934 р. перевели до Києва, підвищивши його до інституту. Для нього на розі Новопавлівської (нині В. Винниченка) й Обсерваторної вулиць за проектом В. Заболотного було розпочато будівництво комплексу, що складався з навчального корпусу і двох гуртожитків. На початку 1935 р. було зведено два п’ятиповерхові гуртожитки з широкими лоджіями на рівні 3–5 поверхів. Навчальний корпус не було завершено, оскільки восени 1935 року інститут було ліквідовано у зв’язку з погіршенням ставлення до Польщі, яка стала вважатися чи не головним ворогом Радянського Союзу. Недобудований корпус віддали видавництву “Радянська школа”.

Проект комплексу Польського педагогічного інституту. Архітектор В. Заболотний, 1934 рік.


Недобудований навчальний корпус по вул. Винниченка, 5.


Колишній гуртожиток по вул. Обсерваторній, 11.

@темы: архітектура