Жіноча торгівельна школа (вул. Бульварно-Кудрявська, № 18/2) зведена у 1901 р. на кошти українського підприємця, благодійника та мецената Миколи Артемійовича Терещенка (старший син засновника династії Терещенків, Артемія Яковича Терещенка), на честь його покійної дружини Пелагії Георгіївни.
Проект розробив громадський інженер Павло Голландський, а будівельні роботи виконала контора київського підрядчика, купця першої гільдії Льва Гінзбурга.

Школа мала три основних та один підготовчий класи. Викладались основи комерції, бухгалтерська справа, комерційна арифметика, німецька мова, каліграфія, геометрія, алгебра, домоводство та навіть гімнастика. Учениці мали змогу отримувати всі необхідні знання для подальшої роботи в торгівельно-промислових установах.
Зовні будівля була виконана з елементами класичної архітектури. На першому поверсі розташовувалися квартира інспектора школи та робочі кімнати вчителів, а чотири класні кімнати, бібліотека, рекреаційний зал та буфет – на другому поверсі.
Нині в будівлі колишньої Жіночої торгівельної школи розміщується факультет підвищення кваліфікації педагогічних працівників Київського міського педагогічного університету ім. Б. Д. Грінченка.

@темы: історія, архітектура

---

Будинок по вул. Б.Хмельницького,68.
Збудований для письменників у 1934 р., як кооператив "Робітник літератури".
Архітектурний проект у стилі модного тоді конструктивізму склав видатний зодчий і художник В. Г. Кричевський разом зі своїм помічником і учнем П. Ф. Костирком.
В різні часи тут жили П.Тичина, В.Сосюра, О.Гончар, А.Малишко, М. Рильський, Ю.Смолич, П.Панч, М. Бажан, Ю.Яновський.

@темы: архітектура

---

Фільм присвячений Київському іподрому на Печерську (вул Суворова, 9).

@темы: відео, історія

---

По вулиці Вишгородській, 5,серед сучасних забудов стоїть хата з дерев'яними віконницями. В середині ХІХст. вона була типовою для київського передмістя.
У 1960-х всю одноповерхову забудову по вул.Вишгородській знесли, але будиночок вцілів, тому що в ньому, у 1859 р., жив Тарас Григорович Шевченко, перед своїм від'їздом до Петербурга.
З 1989-го року тут розмістив свою експозицію відділ Національного музею Тараса Шевченка "Хата на Пріорці".
Нині в музеї зібрані предмети побуту того часу: посуд, глиняні вироби, національні костюми, предмети меблів і домашнє начиння. Саме цим музей і цікавий - відтворенням побуту 1850-х років, світу речей і предметів, що оточували Шевченка та його сучасників.

@темы: історія, архітектура, музеї Києва

---

Житловий будинок командного складу Київського особливого військового округу, збудований на місці знесеної Георгіївської церкви за проектом архітектора Й.Каракіса, у 1936-37-му рр.
Адреса: Георгіївський провулок, 2

@темы: архітектура

---

А. Волненко. В’їзд до Старого Києва. Батиєві ворота. (З циклу «Стародавній Київ»). 1961. НІМУ.

@темы: живопис

---

Лисогірський форт – частина Київської фортеці, історико-архітектурна пам'ятка, що знаходиться на Лисій горі у південній частині Києва.

27 квітня 1871 року до Києва надійшло повеління Олександра ІІ щодо спорудження Лисогірського форту. Роботи почалися вже 1871 року — було розбито трасування форту, вирубано дерева, збудовано тимчасові допоміжні споруди. Наступного, 1872 року, на гору було прокладено дві дороги та виконано роботи на території бастіону № 2. Станом на 1874 рік більшість земляних робіт було виконано, а також влаштовано цегляні потерни у валах.
Остаточно було завершено будівництво Лисогірського форту 1877 року.
Попри відсутність стратегічного значення фортеці і форту наприкінці XIX ст., там продовжувало перебувати озброєння. Лисогірський форт також використовувався як склад піроксиліну.
У останні роки XIX століття (1897-99 роки) Київська фортеця перетворилася на фортецю-склад. Єдиним діючим укріпленням залишався Лисогірський форт. Як і раніше, у форті зберігався піроксилін.
Як військовий об'єкт, форт використовувався і у радянські часи. 1941 року він брав участь у обороні міста і виконав роль як потужний оборонний об'єкт на підступах до міста. 18 вересня 1941 року на самій горі точилися бої. Таким чином, Лисогірський форт у вересні 1941 р. був використаний як позиція, що прикривала відхід головних сил 37-ї армії на лівий берег Дніпра.
У повоєнні роки Лисогірський форт продовжував використовуватися як військовий об'єкт. Тут розташували артилерійські склади Київського військового округу. Лиса гора була огороджена колючим дротом, на ній було встановлено вартові вежі. Боєприпаси зберігалися у потернах.
Склади на Лисій горі було ліквідовано у 1970-х роках, а охорону остаточно знято 1976 року. Більшість споруд відтоді було розібрано на цеглу.

@темы: Київська фортеця

---

Миколаївський ланцюговий міст. Рідкісне фото, зроблене до 1901 року.

@темы: ретро-фото, київські мости

---

Володимирський узвіз. Останній день роботи трамвайного маршруту № 16. 10 квітня 1977 р.

@темы: ретро-фото, київський трамвай

---

11.01.2017 в 18:27

Пишет  Киев:

Подробная история киевского фуникулера от нашего друга Уикендика) Множество фактов и отличных исторических фотографий!

@темы: транспорт, історія, фунікулер

---

Сергій Світославський. "Околиці Києва.Зима". 1890 рр.

@темы: мистецтво, живопис

---

Будинки по вул. Московській 40а, 42.
У 1880-ті роки XIX ст. – садиба Введенської церковної жіночої громади, з 1901 року - жіночий монастир.
Будинок-кам'яниця, № 40а зберігся з часів виконання «Перспекта Киево-Печерской крепости» - приблизно з 1783 року.

@темы: архітектура

---

Особняк генерала Ф. Івенсена (київського старшого поліцмейстера) по вул. Липській, 2 в стилі неоренесансу.
Збудований у 1883 році. Архітектори - В. Сичугов, В.Катеринич.
У радянські часи у розкішному особняку мешкали партійні чиновники.
Зараз особняк використовують як резиденцію для офіційних іноземних осіб, які відвідують Україну.

@темы: архітектура

---

Цікава стаття про історію німецької громади у Києві:

Гірич Ігор. Німці в Києві

@темы: історія

---

Тетяна Яблонська. Зима в старому Києві. 1976 рік НХМУ




Месхи Важа. "Київ. Зима. Старий Хрещатик". 2000 р.

@темы: живопис

---

Будинок по вул. Володимирській, 8 – колишній особняк директора київського водогону І. Мацнєва. Архітектор В. Ніколаєв.
Цікавий особняк, скромно декорований у 1893-1895 pp. архітектором В. Ніколаєвим у дусі "неогрек", з бічним входом ліворуч та двірницькою при брамі праворуч.

Іполіт Іполітович Мацнєв - інженер-механік, член Київського кримінального суду, визначний промисловий діяч, причетний до більшості київських акціонерних торгово-промислових закладів. Двадцять років (1883-1903) він директорував у Товаристві київського водогону, був засновником та членом правління Грозно-Дніпровського нафтопромислового товариства тощо.

@темы: архітектура

---

«Будинок із хлібною лавкою» по вул. Ярославів Вал, 27
Збудований у 1877 році, носить назву від магазину, у якому торгували хлібними виробами (розміщувався у цокольному поверсі)
Форми та декор фасаду будівлі характерні для пізнього класицизму та вирізняються хорошими пропорціями.
Будинок — рідкісний зразок забудови старих київських вулиць при високій професійній якості архітектури.

@темы: архітектура

---

Художник - Василь Мироненко

@темы: живопис

---

Будівля Управління Південно-Західної залізниці по вулиці Лисенка, 6

Роботи зі спорудження цієї величної будівлі, що займає величезний квартал, почалися 26 квітня 1888. На об'єкті щодня працювали до тисячі чоловік. Вже 19 липня 1889 відбувся урочистий обряд освячення будівлі, створеного за проектом архітекторів О. фон Гогена та Б. Куликовського.
Будинок являє собою три з'єднаних між собою флігелі з двома внутрішніми дворами, де колись розміщувалися фонтани вишуканих форм. Всі ліплення були виконані в майстерні київського скульптора Єви Куликовської.
Зал засідань на 2 поверсі був збудований в стилі ренесансу, а кабінет начальника залізниці — в стилі Людовіка XVI.
Завдяки критим переходам за адресою вул. Лисенка, 6 об'єднано кілька споруд. Увійшовши з вулиці Лисенка, можна вийти на вул. Івана Франка, не виходячи назовні.

@темы: архітектура

---