«Україна Інкогніта» оцифрувала плиту з рельєфом вершника з Михайлівського собору.
Дослідники припускають, що у 10-11 століттях у Києві існувала власна школа каменотесів, яка наслідувала мистецтво візантійського рельєфу. Вони використовували місцеву породу — пірофіліт.
Там є трохи архівних відео Києва з 1911 року (всього-навсього 50 років минуло зі скасування кріпосного права) і до 1970-х. А ще там є фільм-золото "Пам'яті загиблих споруд" Ольги Самолевської. Фільм знятий у 1988 році, це ще СРСР існує, і починається він з того, що тогочасні активісти намагаються зберегти... ага, архітектурну спадщину нашого багатостраждального міста.
Схожа на палац двоповерхова споруда, збудована в стилі неоренесанс. Головний корпус і криті трибуни іподрому на Печерську споруджено у 1915–1916 рр. на замовлення Південно-Західного товариства архітектором В. Риковим, скульптурні роботи виконав Ф. Балавенський. Перегони відбувалися тут до 1960-х рр., коли був побудований новий іподром на Теремках. У 1980-х рр. трибуни розібрали, а будинок добудували з боку колишнього скакового поля. Свого часу іподром на Печерську вважався одним із найкращих розважальних місць у Києві. У споруді містилися ресторан, каси, оркестрові балкони тощо, функціонував державний тоталізатор. Нині в будівлі розміщується Державне підприємство «Кримський дім», що займається культурною, освітньою та правозахисною діяльністю.
Собача тропа, або «Собачка» - забутий історичний шлях, який проходили православні паломники у ХІХ — на початку ХХ століття. Шлях йшов від вулиці Басейної, тодішнього кордону Старого Києва до Києво-Печерської лаври. Стежка називалася «собачою», тому що під час рясних дощів на ній утворювалися маленькі болота, пройти через які було можливо тільки забруднившись, як собака. Але оскільки це був справді найкоротший і найзручніший шлях на Печерськ і до лаври, паломники мирилися і з брудом, і з небезпекою бути пограбованими розбійниками. «Собачка» була не більш ніж вузькою стежкою, яка пролягала між ярами вздовж струмка Клов (нині район станції метро «Кловська»), піднімалася Печерським узвозом, далі — вулицею Рибальською, яка закінчується Свято-Введенським монастирем, йшла поряд з Арсеналом і закінчувалася біля самої Лаври.
Колишній прибутковий будинок В.М. Ханенко (вул. Терещенківська, 13)
Житловий будинок зведено в 1910 р., архітектор П. Андрєєв або Р.-Ф. Мельцер. У 1913 році колекціонер та меценат Ханенко Богдан Іванович купив будинок та перевів його на ім'я дружини Варвари Миколаївни. Замість триповерхового було зведено великий шестиповерховий прибутковий будинок, другий поверх якого призначався для розширення експозиції колекції картин.
Сходи від Оперного театру до вулиці Лисенка побудовані в 1935 році водночас з будівництвом житлового будинку об’єднання “Південзаготзерно” за проектом архітектора М. Шехоніна. Розібрані влітку 1984 року, коли був відреставрований і розширений оперний театр і на місці сходів побудували корпус з репетиційними залами.