Будинок по вул. Прорізній, 41/27, зведений архітектором А.Крауссом на місці оборонних валів Старокиївської фортеці.

Садиба започаткована у 1860-і рр. згідно з проектом планування вул. Прорізноі. Першим з відомих її власників був чиновник Я. Мощинський. До 1867 відноситься будівництво в садибі наріжного двоповерхового житлового будинку, що поклав початок всьому комплексу. 1880 садиба перейшла у власність київського купця, кравця П. Оскерка. На його замовлення 1883 А. Крауссом зведена триповерхова прибудова до споруди з боку вул. Прорізної (№ 27), 1884 А. Краусс склав також проект надбудови третього поверху над наріжним об'ємом із зміною його фасадів. Таким чином, з двох різночасових і різноповерхових споруд утворився єдиний триповерховий будинок.
На рубежі 19–20 ст. частина садиби на вул. Володимирській, що належала у 1880-і рр. князю М. Рєпніну, була приєднана до наріжної. У 1900-і рр. на ній споруджено чотириповерховий прибутковий будинок. Усі будинки декоровано у формах неоренесансу.
Вирізняючись стильовою єдністю, комплекс прибуткових будинків належить до одного з найкращих ансамблів Києва на межі 19–20 ст. у забудові вулиць Володимирської і Прорізної.

@темы: архітектура

---

Костянтин Савченко. "Андріївський узвіз взимку"

@темы: мистецтво, живопис

---

Киянин Семен Айзенштейн (1884–1962).
У 1905 р.організував лабораторію бездротової телеграфії, збудував вперше радіостанції в Києві та Жмеринці.
З 1922 р. інженер–винахідник фірми «Марконі» в Англії. У 1947-1955 роках – генеральний директор компанії «English Electric Valve Co. Ltd».




Розташування радіостанції Айзенштейна на мапі Києва. Це сучасний Печерський район.

@темы: відомі кияни

---

Житловий будинок, вул. Саксаганського, 96.
Споруджено у 1898 - 99 рр. як прибутковий будинок техніка-будівельника М. Клуга за його власним про­ектом. Оздоблений у стилі історизм з елемен­тами французького ренесансу.

Споруда — яскравий архітектурний витвір періоду історизму; завдяки со­ковитій проробці архітектурних і скульптурних деталей є справжньою прикрасою в забудові вулиці.

У 1902 р. у квартирі № 29 будинку про­живав Бердяєв Сергій Олександро­вич — письменник, театральний кри­тик, видавець, публіцист, громадський діяч. Рідний брат філософа М. Бер­дяєва.

@темы: архітектура

---

Андріївська церква спирається на 2-поверховий будинок-стилобат, який служить основою комплексу церкви. В ньому вісім кімнат на кожному поверсі.
У давнину стилобатами називали підвищені цокольні поверхи будівель або підвищені майданчики, які служили для підняття храму над навколишньою забудовою. Висота Андріївської церкви без стилобату 46 метрів (із ним 60 метрів).
Стилобат Андріївської церкви використовувався наприкінці XVIII ст. як каземат, де тримали полонених. Існує легенда, що там перебував Тадеуш Костюшко.

@темы: архітектура, храми Києва

---

Прибутковий будинок купця Л. Кеніна по вул. Антоновича, 26/26 у стилі модерн (1911).
Первісно відзначався високим рівнем інженерного опорядження.
На фасаді будинку розміщена алегорична композиція "Землеробство" (зберіглася повністю).

@темы: архітектура, київський модерн

---

Сергій Світославський. Паводок в Києві. 1903 р. (Національний художній музей України)

@темы: живопис

---

Чудова барокова Свято-Іллінська церква на Подолі є нащадком давнього Свято-Іллінського храму, який згадується під 945 роком у«Повісті минулих літ».

Погоджуючись, що давня Іллінська церква дійсно стояла на місці сучасного храму святого Іллі, на дніпровському березі, академік Петро Толочко вказав на зв’язок між цією святинєю та прибуттям у Київ водним шляхом іноземних купців-християн, які мали потребу в церковній споруді. Саме тут вздовж Дніпра йшла ріка Почайна, що правила за портову затоку. У пізніші часи дніпровська вода зруйнувала вузьку смугу суші, яка розділяла ріки.
Дерев’яною чи кам’яною була давньоруська церква, сказати важко. На жаль, про подальшу долю святині теж немає відомостей. Можна гадати, що за віки тут змінилося кілька церков. Про одну із них згадують документи під 1632 роком.
А шістдесят років по тому на кошти киянина Петра Гудими побудували кам’яний храм, який стоїть і донині. Пошкоджений від пожежі 1718 року, він був оновлений у 1755-му. Вважають, що саме тоді на подвір’ї церкви постали ще кілька нових кам’яних споруд. З північного боку до храму добудували придільну церкву, присвячену згадці Усікновення чесної глави святого Іоанна Предтечі.
Ремонтуючи храм після великої пожежі Подолу, що сталася 1811 року, до західного та південного входів добудували кам’яні притвори. Західний має трикутний фронтон та колони, поставлені по боках головної стіни. Ці риси вже притаманні архітектурному напрямку классицизму, що панував в ті часи. Більшу частину розписів в інтер’єрі церкви, що збереглися донині, виконано також після пожежі 1811 року. А залишки попереднього розпису збереглися лише в алтарній частині храму.
Після встановлення в Україні радянської влади церкву на честь святого Іллі закрили та довго використовували як склад для збіжжя.
Часткова реставрація в 1954 році поклала початок відродження київської святині. У 1956-1958 роках було відреставровано розписи храму. А в 1960 році в Свято-Іллінській церкві відновлюється богослужіння, воно звершується й донині.

@темы: історія, храми Києва

---

Андріївський узвіз. 1978 р.

@темы: ретро-фото

---

Будинок по вул. Лаврській, 19 зведено для київського генерал-губернатора та губернських урядових установ.
Садиба була споруджена в період з 1757 по 1762 рр. Підтвердженням цієї версії є архівні документи, зокрема «Книга прихода и расхода денежных сумм ассигнованных на строительство казенного губернаторского дома на каменном фундаменте в Печерской крепости» та «Дело о ремонте дома губернатора в городе Киеве».
Відоме ім’я архітектора, за чиїм проектом була зведена будівля. Це – Семен Антонович Карін (1733 – 1797 рр.) Походив він із дворянської родини, рано почав професійну діяльність. З 1747 р., як учень архітектора працював в команді архітектора І.Ф. Мічуріна на будівництві Андріївської церкви за проектом Б. Растреллі. В 1754 р. С. Карін – уже архітекторський помічник 2-го класу в чині підпоручика. З 1759 р. працював за архітектора в чині капітана. 1768 року Семен Антонович отримав звання архітектора і з 1790-х рр. працював на посаді архітектора Московської управи і московського губернського архітектора.

Тепер тут розміщено Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара".

@темы: архітектура

---

Зимова казка від Сергія Позняка

@темы: живопис

---

В.Колесников "Андріївський 18"

@темы: живопис

---

Прибутковий будинок по вул.Терещенківській 23.
Зведений у 1879 році, за проектом інженера М.Максимовича.
У листопаді 1917 – квітні1918 в будинку розміщувався військовий штаб Армії УНР.
У 1944 – 1970 рр. тут мешкала до кінця життя Горська Алла Олександрівна – художниця, громадська діячка.

@темы: архітектура

---

Це не передмістя Парижу, а історічна місцевість на території Голосієва - Церковщина, відома з ХІ ст. як форпост Києва на старій Обухівській дорозі.
Церковщина розташовується між Пироговим, Голосіївим, Феофанією і південними кордонами району

Колись Церковщина перебувала на старій Обухівській дорозі і служила форпостом міста. Тут люди відчували себе вільно, розкуто, а за несення вартової служби на прикордонній смузі вони були позбавлені від сплати податків та інших повинностей. Звідси і друга назва місцевості - хутір Вільний. За часів Київської Русі на Церковщині був споруджений Гнилецький монастир, що згодом став Пречистенським.
Збереглися печери монастиря, пов'язані з XI-XII століттями. Комплекс підземель, у багатьох місцях обвалених, колись являв собою не менш грандіозний рукотворний витвір, ніж аналогічні об'єкти Києво-Печерської лаври.

@темы: історія, місцевості Києва

---

Київ на картинах Сергія Шишка (1911- 1997)

@темы: живопис

---

Будинок по вул. Великій Житомирській, 6а (1911 р.) в стилі модерн (спотворений критими балконами).
Тут проживав один з найвідоміших українських композиторів доби Української революції, диригент, хоровий і музично-громадський діяч, а також священик УАПЦ Кирило Стеценко (1882-1922). У будинку також жила відома українська письменниця Зінаїда Тулуб (1890-1964), авторка історичного роману "Людолови".

@темы: архітектура

---

Український художник Іван Їжакевич (1864–1962). «Володимирська гора», 1913 р.

@темы: живопис

---

Жіноча торгівельна школа (вул. Бульварно-Кудрявська, № 18/2) зведена у 1901 р. на кошти українського підприємця, благодійника та мецената Миколи Артемійовича Терещенка (старший син засновника династії Терещенків, Артемія Яковича Терещенка), на честь його покійної дружини Пелагії Георгіївни.
Проект розробив громадський інженер Павло Голландський, а будівельні роботи виконала контора київського підрядчика, купця першої гільдії Льва Гінзбурга.

Школа мала три основних та один підготовчий класи. Викладались основи комерції, бухгалтерська справа, комерційна арифметика, німецька мова, каліграфія, геометрія, алгебра, домоводство та навіть гімнастика. Учениці мали змогу отримувати всі необхідні знання для подальшої роботи в торгівельно-промислових установах.
Зовні будівля була виконана з елементами класичної архітектури. На першому поверсі розташовувалися квартира інспектора школи та робочі кімнати вчителів, а чотири класні кімнати, бібліотека, рекреаційний зал та буфет – на другому поверсі.
Нині в будівлі колишньої Жіночої торгівельної школи розміщується факультет підвищення кваліфікації педагогічних працівників Київського міського педагогічного університету ім. Б. Д. Грінченка.

@темы: історія, архітектура

---

Будинок по вул. Б.Хмельницького,68.
Збудований для письменників у 1934 р., як кооператив "Робітник літератури".
Архітектурний проект у стилі модного тоді конструктивізму склав видатний зодчий і художник В. Г. Кричевський разом зі своїм помічником і учнем П. Ф. Костирком.
В різні часи тут жили П.Тичина, В.Сосюра, О.Гончар, А.Малишко, М. Рильський, Ю.Смолич, П.Панч, М. Бажан, Ю.Яновський.

@темы: архітектура

---

Фільм присвячений Київському іподрому на Печерську (вул Суворова, 9).

@темы: відео, історія