Актуальна й досі тема=)

Як в старому Києві отримували дозвіл на будівництво?

В другій половині ХІХ - на початку ХХ століття неодмінною умовою будь-якого будівництва в Києві мало бути керівництво будівельними роботами з боку професіонала. Це були випускники тих навчальних закладів, що давали освіту архітектора, інженера-архітектора, художника-архітектора, цивільного інженера, інженера-будівника, інженера шляхів сполучень.
Проте, ті, хто не мав такої освіти, мали можливість скласти іспити спеціальній комісії й отримати звання техніка-будівника, що теж давало цій людині право керувати будівництвом.
Ключовою дозвільною установою була губернське правління при губернаторі. Там для цього існувало так зване будівне відділення, що складалося з губернського інженера, губернського архітектора, молодшого інженера, молодшого архітектора, губернського механіка та діловода. Замовник надсилав туди заяву на будівництво, проект, кошторис й іноді - інженерні розрахунки. Проекти будинків громадського користування погоджувались ще з київським бранд-майором - начальником пожежної охорони.

Проте, губернське правління переймалося переважно нежитловими спорудами. Приватне житлове будівництво перебувало у віданні міської управи. Там працював керівник будівного відділення управи. Безпосередньо дозвільну функцію здійснював міський архітектор. Якщо в 1871 році він був один, то в 1912 році - їх працювало вже чотири.
Замовник приватного житлового будівництва подавав до управи план своєї садиби з позначенням місця будови, вигляд фасаду та креслення розподілу внутрішніх приміщень, підписку тої особи, яка буде відповідальним будівником. План садиби брався або візувався у міського землеміра.
Якщо з документами все було гаразд, креслення підписував член міської управи та один з міських архітекторів. Це власне й був дозвіл на будівництво.
Вся ця процедура була безкоштовною за виключенням невеликої плати за послуги землеміра. Хоча в 1872 році київська міська влада звернулась до міністра внутрішніх справ з проханням дозволити їй стягувати збір за дозволи на будівництво, але центральна влада не пішла їй назустріч.

Право подати скарги на будівництво до міської чи губернської влади мав будь-який киянин. Особливо цим правом часто користувались власники сусідніх з будмайданчиками земельних ділянок. В 1901 році начальник штабу Київського військового округу Володимир Сухомлинов поскаржився на будівництво по вулиці Банковій, що вів архітектор Владислав Городецький (знаменитий дім Городецького або Будинок з химерами). Він боявся що будівельні роботу спричинять зсув грунту й пошкодять будівлю штабу, що стояла навпроти. Лише спільний позитивний висновок губернського та міського архітекторів заспокоїв пильного військового.
Іноді право контролю над будівництвом в своїх цілях використовували аферисти. Так в червні 1914 року до забудовників почали приходити самозванці, які представляися агентами міського управління та, обов'язково знайшовши порушення будівельного уставу, вимагали хабаря.

@темы: історія, цікаві факти

---

Як киянам привозили кавуни до кавунової баржі?

На початку ХХ століття у серпні з Херсонської, Полтавської та Чернігівської губерній до Києва доставляли кавуни. На київській пристані їх зустрічала санітарна комісія. Незрілі і зіпсовані плоди спеціальні перевіряючі тут же розбивали і кидали в Дніпро. Цілі маси кавунів пливли за течією, а кмітливі мешканці Передмістної Слобідки ловили їх, плаваючи на човнах.

@темы: цікаві факти

---

Першою в Києві теплоелектроцентраллю стала ТЕЦ ПЗЗ (Південно-Західної залізниці) при залізничній станції “Київ-Пасажирський”, збудована на території між вулицями Л. Толстого, Жилянською, Комінтерну та залізницею. ТЕЦ ПЗЗ постачала електроенергією і теплом підприємства ПЗЗ та прилеглий міський район.
Проект ТЕЦ, розроблений архітектором П. Костирко, було затверджено у 1931 р. (1 черга) і у 1934 р. (2 черга). Перша черга станції вступила в дію 1937 р., друга – у 1940 р. Тоді було споруджено: головний корпус з розподільчим блоком, окремий корпус для щита керування, склад вугілля з двома естакадами для подання палива, водоочисна станція та прохідна. Обладнання (турбогенератори, котли) були вітчизняного виробництва. Після завершення другої черги будівництва, потужність ТЕЦ становила 37 тис. кВт. З початком війни обладнання було демонтовано та відправлено в тил.



1936 р.


Проект ТЕЦ, 1931 р.

@темы: історія, ретро-фото, цікаві факти

---

Хрещатик, Міська Дума, 1912 рік. (зараз - Хрещатик, 18)

Цікаво те, що залишки першого поверху Думи досі цілі і знаходяться на тому ж місці. Тільки тепер крізь вікна прокладено кабельний колектор, а ми ходимо по ньому і навіть не усвідомлюємо наскільки Хрещатик "виріс над собою" за цю сотню років=)

@темы: цікаві факти

---

Забута панорамна алея Києва ще існує

Від Арсенальної площі до площі Слави видатний київський архітектор Йосип Каракіс передбачив панорамну алею, з якої відкриваються краєвиди Дніпра та лівобережжя.
Панорамна алея у "чорновому" вигляді дійсно існує, хоча прогулятись там сьогодні є досить моторошною пригодою: відсутність благоустрою, освітлення, та складність проходу крізь хащі та сміття. Але і досі залишається можливість розчищення та благоустрою цієї алеї від Арсенальної площі як мінімум до будинку по вулиці Івана Мазепи,3.
На жаль, сьогодні ці місця – занедбана зона, як і прилеглі території дніпровських схилів навколо Зеленого театру.

@темы: цікаві факти, місцевості Києва, #втрачаємо