[kyivbratsvto]

Актуальна й досі тема=)

Як в старому Києві отримували дозвіл на будівництво?

В другій половині ХІХ - на початку ХХ століття неодмінною умовою будь-якого будівництва в Києві мало бути керівництво будівельними роботами з боку професіонала. Це були випускники тих навчальних закладів, що давали освіту архітектора, інженера-архітектора, художника-архітектора, цивільного інженера, інженера-будівника, інженера шляхів сполучень.
Проте, ті, хто не мав такої освіти, мали можливість скласти іспити спеціальній комісії й отримати звання техніка-будівника, що теж давало цій людині право керувати будівництвом.
Ключовою дозвільною установою була губернське правління при губернаторі. Там для цього існувало так зване будівне відділення, що складалося з губернського інженера, губернського архітектора, молодшого інженера, молодшого архітектора, губернського механіка та діловода. Замовник надсилав туди заяву на будівництво, проект, кошторис й іноді - інженерні розрахунки. Проекти будинків громадського користування погоджувались ще з київським бранд-майором - начальником пожежної охорони.

Проте, губернське правління переймалося переважно нежитловими спорудами. Приватне житлове будівництво перебувало у віданні міської управи. Там працював керівник будівного відділення управи. Безпосередньо дозвільну функцію здійснював міський архітектор. Якщо в 1871 році він був один, то в 1912 році - їх працювало вже чотири.
Замовник приватного житлового будівництва подавав до управи план своєї садиби з позначенням місця будови, вигляд фасаду та креслення розподілу внутрішніх приміщень, підписку тої особи, яка буде відповідальним будівником. План садиби брався або візувався у міського землеміра.
Якщо з документами все було гаразд, креслення підписував член міської управи та один з міських архітекторів. Це власне й був дозвіл на будівництво.
Вся ця процедура була безкоштовною за виключенням невеликої плати за послуги землеміра. Хоча в 1872 році київська міська влада звернулась до міністра внутрішніх справ з проханням дозволити їй стягувати збір за дозволи на будівництво, але центральна влада не пішла їй назустріч.

Право подати скарги на будівництво до міської чи губернської влади мав будь-який киянин. Особливо цим правом часто користувались власники сусідніх з будмайданчиками земельних ділянок. В 1901 році начальник штабу Київського військового округу Володимир Сухомлинов поскаржився на будівництво по вулиці Банковій, що вів архітектор Владислав Городецький (знаменитий дім Городецького або Будинок з химерами). Він боявся що будівельні роботу спричинять зсув грунту й пошкодять будівлю штабу, що стояла навпроти. Лише спільний позитивний висновок губернського та міського архітекторів заспокоїв пильного військового.
Іноді право контролю над будівництвом в своїх цілях використовували аферисти. Так в червні 1914 року до забудовників почали приходити самозванці, які представляися агентами міського управління та, обов'язково знайшовши порушення будівельного уставу, вимагали хабаря.