[Киевское Братство]

Кам’яниця на Подолі XVII cт. під фольклорною назвою "Будинок Петра І".

Пам'ятка архітектури рубежу 17 — 18 століть у Києві, розташований на Подолі за адресою вул. Костянтинівська 6/8 (на розі з вулицею Хорива). Найдавніший зі збережених житлових будинків Києва, має оригінальну об'ємно-просторову композицію з рисами оборонної споруди. На сьогодні функціонує як філія Музею історії Києва — Музей історії благодійництва у Києві.

Будинок було зведено, імовірно, наприкінці 17 (не раніше 1696 року) — на початку 18 століття, у період активного мурованого будівництва у Києві, у садибі, яка з 1663 року належала відомій київській купецькій та козацькій родині Биковських. Власник садиби Ян Биковський — київський війт у 1687–1699 рр. — володів на Подолі багатьма дворами, крамницями, ставком з млином, землями вздовж Глибочиці та на горі Щекавиці.
Первинно будинок у садибі Биковських був двоповерховим, Г-подібним у плані, з підвалом та двома круглими вежоподібними наріжними об'ємами. На початку 1730-х рр. онук Яна Биковського — Леонтій — розпочав перебудову будинку під 10 кімнат, проте у 1734 році його призначили сотником до Опішні, тож Биковський поїхав з Києва, лишивши родовий будинок недобудованим.

Перебудову дому на Костянтинівській завершив відомий київський архітектор Іван Григорович-Барський на замовлення київського магістрату, який у 1780-ті рр. викупив усі київські маєтності Биковських за неймовірну на той час суму — три тисячі рублів. У результаті перебудови із західного боку будівлі було зроблено двоповерхову прибудову, а між вежами і на вхідному ризаліті з півдня влаштовано відкриті аркади у барокових формах. Після завершення ремонту, у 1791 році, за рішенням магістрату у колишньому будинку Биковських було розміщено «смирительный дом» — місце ізоляції божевільних. У 1799 році їхній список поповнив і оголошений владою божевільним відомий український композитор Артемій Ведель, що утримувався тут під вартою до 1803 року.
У 1803 році божевільня була переведена до Кирилівської лікарні, і протягом наступних років будинок стояв пусткою. Значної шкоди споруда зазнала під час пожежі Подолу 1811 року: її наслідки було усунуто лише після нового ремонту і перебудови у 1817–1820 рр. Після цього будівля була віддана під Подільське парафіяльне училище, що проіснувало тут до кінця 1860-х рр.
У 1870-х рр. у будівлі на Костянтинівській жив видатний український лікар-терапевт Феофіл Яновський. З кінця 1870-х у будинку містилися казарми, а у 1883 році її було передано Олександрівському дитячому притулку, що діяв тут до 1917 року.
Після революційних подій 1917–1921 рр., будинок функціонував як житловий. У середині 1970-х рр. споруду було капітально відреставровано і у 1978 році передано на баланс Музею історії Києва.


Легенда про перебування Петра І

Легенда про перебування у будинку на розі Костянтинівської та Хорива російського імператора Петра І почала розповсюджуватися приблизно після пожежі 1811 року і стверджувала, ніби цар мешкав за цією адресою під час свого приїзду до Києва у 1706 році. Розповідали навіть, що будинок належав гетьману Івану Мазепі, який особисто і приймав у себе царя. І хоча жодних документальних підтверджень переказу не існує, так само як невідомі і точні причини його виникнення, легенда, тим не менш, справила значний вплив на культуру міста.

Підґрунтям для появи переказу став факт приїзду Петра І до Києва у липні 1706 року. Візит царя був пов'язаний із початком будівництва фортеці навколо Києво-Печерської лаври та укріплення Печерська, що здійснювалось у рамках Північної війни. Петро І боявся, що Київ може стати легкою здобиччю для шведського війська, що на той час стояло під Гродно, а відтак, оглянувши київські рельєфи, вирішив розбудовувати Печерський монастир.
Загалом у Києві цар провів півтора місяці — з липня до середини серпня 1706 року. Єдиною відомою згадкою про місце перебування Петра у місті є запис у власному щоденнику царя, де говориться, що тиждень цього часу він мешкав у митрополита у Києво-Печерській лаврі. Жодних інших документальних свідчень не існувало, і саме це й породило згодом безліч чуток.

Вважалося, що цар мусив зупинися в одній із заможних київських кам'яниць, яких у тодішньому Києві було всього п'ять, і всі вони містилися на Подолі: будинки шевського цеху та Рибальського на вулиці Притисько-Микільській та київського сотника Сави Туптала, купчихи Артемихи та Биковського на вулиці Хорива. Саме з останнім будинком народна думка з незрозумілих причин і пов'язала перебування царя.
29 червня 1909 року, у рамках програми святкування 200-річчя Полтавської битви, російською владою на будинку було урочисто повішено меморіальну дошку на честь Петра І. Таким чином російські чиновники підкріпили і офіційно визнали міську легенду.

@темы: історія, архітектура