[Киевское Братство]

Будинок за адресою вул. Спаська, 16-Б є однією з небагатьох пам'яток архітектури, що вціліли у пожежі Подолу 1811 р. Має фольклорну назву "Будинок Мазепи".
З кінця XVII століття будинок та садиба довкола нього належали родині Сичевських — Мартину Сичевському та його сину Стефану, який з 1711 року був священиком розташованої неподалік Спаської церкви. Вважається, що саме він збудував у родовій садибі одноповерховий мурований будинок з глибокими льохами та циліндричними перекриттями.
Нащадки Сичевського у 1787 році продали садибу купцю Козьмі Усовичу за 1400 карбованців.. Після смерті Усовича та його дружини садиба була продана за борги, потім ще перепродавалася і врешті, у 1810 році, перейшла у власність київського купця Івана Петровича Покровського. Та вже через рік, у 1811 році, на Подолі сталася грандіозна пожежа, внаслідок якої будинок Покровських втратив дерев'яний дах.
Після пожежі відбудовою будинку керував відомий київський архітектор Андрій Меленський, що надав будівлі риси класицизму: над одноповерховою спорудою було збудовано другий поверх, який прикрасили фронтоном з двома колонами.
1841 року після смерті Івана Петровича Покровського ділянку успадкував його син — купець 2-ї гільдії Григорій Іванович Покровський (1819—1897), київський міський голова у 1857—1860 роках.
До 1910 будинком володіла його дружина, яка заповіла садибу своїм онукам Морачевським, які володіли садибою на Спаській до революції 1917 року.
Після революційних подій 1917—1921 років будинок було націоналізовано і віддано під комунальні квартири, проте у 1980-х роках ці квартири було ліквідовано, і старовинна будівля протягом десятиліття стояла пусткою.
Нове життя «будинку Мазепи» почалося на початку 1990-х років. З березня 1993 в «будинку Мазепи» працює Музей гетьманства.

Фото українського етнографа, археолога, члена Київського товариства старожитностей і мистецтв Д. Щербаківського. Поч. ХХ ст.

@темы: архітектура