Телефонний зв'язок у КиєвіПерші телефони в Києві було встановлено ще 1884 року. Ці передвісники телефонізації містились у ресторані Семадені та в магазині Попова, їх використовували лише для внутрішнього зв'язку. А 1885 року в місті почали створювати першу телефонну станцію в приміщенні поштової контори за адресою: вулиця Хрещатик, № 24/26.
читать дальшеНа першій станції розміщувалося 60 телефонних апаратів. Послуга користувалася популярністю навіть незважаючи на високу вартість, так що вже через рік кількість телефонів було збільшено до 170. Для того щоб зателефонувати, потрібно прийти на телефонну станцію і дочекатися своєї черги. Більш заможні городяни могли придбати телефон додому, при цьому пропонувалося перевірити його в магазині безкоштовно. Апарати з’єднувалися один з одним за допомогою дроту, а щомісячна плата становила близько 120 рублів, що на ті часи було дуже дорогим задоволенням.
В кінці 19-го століття в Києві налічувалося вже 5 телефонних станцій, а телефони в будинку мали близько 300 городян. Вартість також знизилася – близько 25 копійок коштувала розмова, тривалістю 3 хвилини. На вартість розмови безпосередньо впливало відстань між телефоном абонента і приймаючим дзвінок. Про дзвінки домовлялися заздалегідь – щоб обидві людини в потрібний час були у апаратів. Оскільки зв’язок передавалася виключно по дротах, під які ще не було створено спеціальні комунікації, на деякий час Київ виявився повністю обвішаний дротом. Пізніше справили організацію проводів в акуратні лінії, які проходили по високим стовпам. Абонентів з’єднували вручну співробітники телефонних компаній. Періодично з’єднання доводилося чекати до 10 хвилин. Дзвонити в інші країни, зрозуміло, було не можна. Ця послуга з’явилася пізніше, і коштувала так дорого, що користувалися нею переважно багаті приїжджі купці і підприємці.
У 1913 році ціни знизилися, що викликало нестачу телефоністок і зв’язку в цілому – бажаючих зателефонувати було стільки, що мережа не справлялася з обробкою дзвінків. З приходом до Києва більшовиків телефонів стало більше, на вулицях стали з’являтися знайомі нам телефони-автомати. У 1926 році їх було всього 19, а через 10 років – уже 290. Розмова коштувала 7-10 копійок.
Будівля першої телефонної станції Києва
