Хрещатик, Міська Дума, 1912 рік. (зараз - Хрещатик, 18)
Цікаво те, що залишки першого поверху Думи досі цілі і знаходяться на тому ж місці. Тільки тепер крізь вікна прокладено кабельний колектор, а ми ходимо по ньому і навіть не усвідомлюємо наскільки Хрещатик "виріс над собою" за цю сотню років=)
Від Арсенальної площі до площі Слави видатний київський архітектор Йосип Каракіс передбачив панорамну алею, з якої відкриваються краєвиди Дніпра та лівобережжя. Панорамна алея у "чорновому" вигляді дійсно існує, хоча прогулятись там сьогодні є досить моторошною пригодою: відсутність благоустрою, освітлення, та складність проходу крізь хащі та сміття. Але і досі залишається можливість розчищення та благоустрою цієї алеї від Арсенальної площі як мінімум до будинку по вулиці Івана Мазепи,3. На жаль, сьогодні ці місця – занедбана зона, як і прилеглі території дніпровських схилів навколо Зеленого театру.
110 років тому, 16 липня 1912 року, відкрито будівлю Бесарабського ринку - першого в Києві критого ринку, пам'ятника архітектури та одного з найкращих зразків стилю модерн в Україні. Архітектор — Генрик Гай. Здійснював проєкт архітектор Михайло Бобрусов. Скульптурне оздоблення виконали учні українського скульптора Федора Балавенського, що навчалися у Київському художньому училищі: Тетяна Руденко-Щелкан (декоративне панно на фасаді), і О. Теремець (горельєф «Селянин з волами» і декоративне зображення гусей на металевих воротах), Петро Сниткін (горельєф «Молочниця»). Ринок на гроші відомого цукрозаводчика і мецената Лазаря Бродського, призначені ним на цю мету в заповіті.
Велика Васильківська,40. Будинок у стилі раціонального модерну збудував у 1912 році купець 2-ї гільдії Л.М. Апштейн. У будинку здавалося в оренду 22 приміщення. На першому поверсі була молочна "Ляк", взуттєвий магазин С.Капника та фармацевтичний склад М.Новогрудського.
Труханів острів займає центральне місце серед низки дніпровських островів, що простяглися вздовж русла Дніпра. Площа острова 452,7 га.
За часів Київської Русі на Трухановому острові розташовувалося селище Ольжиші, що належало княгині Ользі. У 1534 острів перейшов у володіння Пустинно-Микільського монастиря, у 1698 його повернуто місту. читать дальшеУ 2-й половині 19 століття тут створено 1-е і 2-е об'єднання Дніпровського пароплавства з майстернями й поселеннями при них. У селищі була церква Святої Єлизавети (збудована у 1909-10 рр. коштом Давида Марголіна, зруйнована у 1930-і роки), була двокласна школа, зведена його ж коштом у тому самому 1909 році (за радянських часів — школа № 100). Наприкінці 1920-х років селище було забудоване 367 житловими будинками. Перед війною населення острова налічувало близько 7 тисяч мешканців. У 1936 —1941 роках тут жила з батьками й навчалась у школі № 100 Ліна Костенко, цьому періоду її життя присвячений вірш «Я виросла у Київській Венеції». За Другої світової війни, а саме коли німецькі загарбники відступали з Києва у жовтні 1943 р., поселення було спалене. Єдина споруда, що вціліла з довоєнних часів — дерев'яний будинок на північ від Петрівського залізничного мосту. Збереглися рештки фундаментів церкви та школи. Після війни поселення вирішили не відновлювати, а у 1950-60-і роки зробили на острові зону відпочинку. На початку 1990-х р. було створено земляцтво «Труханів острів», що об'єднує всіх тих, що народились чи жили до війни в поселенні на острові. Товариство було офіційно зареєстроване 1995 р., і нині на острові в пам'ятні дні земляцтво проводить ряд заходів.
Що мені діять — не можу забути Площу Богдана, вогні інституту. Що мені діять і як мені буть — Київ казковий не в силі забуть! В серці своїм на будову несу Києва горду і вічну красу...
У травні 1905 р. урочисто відкрили київський фунікулер, що з’єднав Верхнє місто та Поділ. Ідея спорудження належить інженеру А. Абрагамсону. Проект розробили інженери М. П’ятницький та М. Баришников.
Подібна небу − Троїцька надбрамна церква над Святою брамою Києво-Печерської лаври, побудована у 1106-1108 роках. Єдина серед наземних споруд Лаври, яка зберіглася неушкодженою з часів Київської Русі.
читать дальшеТроїцька надбрамна церква була побудована в 1106—1108 роках на кошти чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі під ім'ям Миколи Святоши. Троїцька церква не була зруйнована ні під час землетрусу 1230 року, ні під час навали орди хана Батия 1240 року, коли були зруйновані більшість церков Києва. Наприкінці XVII сторіччя і протягом XVIII церкву було значно реконструйовано у стилі українського бароко і вона набула свого сучасного вигляду. Під час реконструкції з'явився «укорочений» купол, змінилося внутрішнє вбрання та з'явилися нові розписи стін. Первинний аскетичний вигляд було замінено бароковою «грайливістю». У 1725 році для церкви було зроблено велику центральну люстру — панікадило на 16 свічок. В 1730—1740-х роках художники з Іконописної школи монастиря розписали церкву іконами. Теми для всіх фресок були взяті з Біблії. На декор, орнаменти та кольорове вирішення значною мірою вплинули традиції українського фольклорного мистецтва. Імена художників були визначені нещодавно завдяки дослідженням в архівах.