[Киевское Братство]

Свято-Троїцький храм Китаївського монастиря (1763) – остання монументальна споруда, збудована майстром українського бароко Степаном Ковніром.

Степан Дем'я́нович Ковнір (1695 — 1786) — український архітектор 18 століття, майстер українського бароко.
Народився 1695 року у селі Гвоздів на Київщині. З молодих років працював каменярем.
Був підданним Києво-Печерської лаври (хоч і звільненим від усіх монастирських повинностей). Близько 1720 року переселився до Києва. Монастир зазнав великої пожежі у 1718 році. Тому тут розпочали великі відбудовчі роботи, в яких брав участь Ковнір. Спершу він працював під керівництвом Йогана Шеделя, Василя Нейолова та інших професійних зодчих, а з часом і сам отримав кваліфікацію «кам'яного будівництва майстра».
Вважається, що першими творами Ковніра були споруди господарчого призначення — склади, комори, ключарня, палітурня, друкарня. За участю Ковніра споруджено дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, храм у Китаєві, Кловський палац та інші видатні пам'ятки українського бароко. Яскравим шедевром є Ковнірівський корпус на території Верхної Лаври — колишнє службове монастирське приміщення.
Києво-Печерській лаврі будівничий віддав майже 40 років своєї праці.
Дослідження життя і творчої спадщини майстра почалися лише у 20 столітті. Честь уточнення багатьох біографічних даних про Степана Ковніра належить Борису Крицькому, який у 1950-60 роках зокрема вияснив рік його народження.

Творча спадщина:
Києво-Печерська лавра:
Ковнірівський корпус (1746—72);
Дзвіниці на Ближніх (1759—62) і Дальніх (1754—61) печерах;
Кловський палац (1754—58, разом із Йоганом Шеделем та Василем Нейоловим);
Дзвіниця Братського монастиря на Подолі (1756, не збереглася);
Церква у Китаєві (1763—67).
Собор Антонія і Феодосія з дзвіницею (1756—58), м. Васильків.

@темы: історія, архітектура